Команда «MunkachBand» занурилась

в історичне минуле замку «Паланок»

І ось нарешті ми, командою «MunkachBand», зібрались на екскурсію до головної родзинки міста Мукачева – замку «Паланок», який вважається одним з восьми чудес України. До зустрічі з ним ми готувались заздалегідь: підняли масу історичних матеріалів, поспілкувались із старожилами, покопались в інтернеті. І тепер, з багажем знань, ми піднялись на підзамкову гору, щоб на власні очі побачити, вже в котрий раз, велич та могутність стін фортеці.

Хочемо поділитись і з Вами, шановні читачі, історією появи замку «Паланок».

Отже, вперше фортеця згадується ще в IX столітті. Це було дерев'яне укріплення слов'янських племен. А ось в такому вигляді як сьогодні - замок виник наприкінці XVIIст. Він розташувався на горі висотою 68м над рівнем міста. А географічно він зайняв дуже вигідне положення на перехресті різних торгових шляхів країн західної Європи:
- 30-40км  від кордонів Угорщини та Словаччини (західна сторона);
- 65км і ви вже в Польщі (північна сторона);
-55км до кордонів Румунії (південна сторона).
  Розміри майданчика з чотирьох терас нагорі – 230 на 110 м. Спершу тут існувало дерев’яне укріплення. Згідно переказів, його штурмували у IX ст. угорські воїни вождя Арпада, у XI ст. – половці, у XIII ст. – хан Батий. Перший кам’яний замок тут заклав князь литовсько-руського походження Федір Корятович, котрий 1393 –1415 р. управляв Мукачевом і околицями як своїм феодальним володінням, отриманим від угорського короля. Після смерті Корятовича замок знову був власністю угорських коррлів, а у XVII ст. – трансильванських князів Ракоці. Серед останніх представників цієї династії були Ілона Зріні, що оборонила Паланок від австрійців (за це стала єдиною жінкою, удостоєною бойового ордену від свого покровителя турецького султана) і її син Ференц ІІ Ракоці. Останній, очоливши визвольну війну угорського народу за незалежність від Австрії, зробив на певний час Паланок державною резиденцією. Нині на одному з бастіонів Верхнього замку встановлено пам’ятник І.Зріні та Ф.Ракоці.   

Після поразки Ракоці замок перетворено на австрійську казарму. З кінця ХVIII ст. Паланок стає найстрашнішою європейською тюрмою. Серед її найвідоміших в’язнів – угорський просвітитель Ференц Казінці, грецький революціонер-державотворець Олександр Іпсіланті, російський анархіст Михайло Бакунін, чеський композитор Іржі Ружічка. 1880 р. бранці підняли бунт, вирвалися з камер у двір, але вийти з замку не змогли. За сто років через тюрму пройшло 19.700 в’язнів, з них 2000 загинуло. Тюрму закрили тільки 1896 р. з нагоди святкування тисячоліття приходу угорців до Європи. Коли 1805 р. виникла загроза захоплення Наполеоном Буди і Пешту, історичну корону угорських королів перевезли на зберігання до Паланку, де вона перебувала три місяці. А 12 липня 1847 р. замок відвідав класик угорської поезії Шандор Петефі – проїздом до своєї нареченої, що жила в с. Бадалово під Береговим. Після кількох десятиліть руйнування Паланку чеські власті 1922-26 р. відбудували його і перетворили знов на казарму. У 1950-70-х тут була школа механізаторів, потім курси для голів колгоспів, далі – ПТУ. Реставрацію замку почато 1971 р. силами львівських фахівців, але не надто вдало. 1980 р. у Паланку відкрито невелику краєзнавчу експозицію. 1991р. музей набув статусу окремої господарської одиниці. 1993 р. пам’ятка перейшла на баланс міськвиконкому, котрий почав реставрацію заново. Особливо активно вона здійснювалася на початку ХХІ ст. І сьогодні ми з Вами маємо можливість милуватися відтвореними пам’ятками історії.