Досліджені професії

Учасниця команди «MunkachBand» Дана:

«Досліджую професію своєї мами»

Я завжди захоплююся своїми батьками, адже вони люблять працювати і багато часу приділяють роботі. Кожна професія важлива, однак люди повинні обирати спеціальність до душі. Мої батьки вибрали свої майбутні професії одразу після закінчення школи. Останнім часом я все більше уваги звертаю на професію бухгалтера, бо моя мама компетентний фахівець в цій сфері з великим досвідом роботи. І сьогодні я провела  день на її роботі, з метою дослідження цієї професії. Я вважаю, що молоді люди  дуже помиляються, коли вважають бухгалтерію нудним заняттям. І зараз спробую вам  це довести.

Бухгалтери потрібні скрізь: на виробництві, в установах, у фірмах приватних підприємців. Без роботи ці спеціалісти не залишаться ніколи. Вони професійно працюють з грішми та стежать за фінансами підприємства. Також кваліфікований бухгалтер просто незамінний, тому на нього покладений обовязок розраховувати податки, своєчасно виплачувати їх державі та подавати великі точні звіти.

Бухгалтер — дуже сучасна робота, нею займаються освічені, успішні люди. Вони обізнані у багатьох сферах знань: правознавстві, економіці, менеджменті, роботі з компютером. Добре знають бухгалтери ділову українську мову та й іноземні мови теж.

Я не розумію, як може праця вважатися кимось нудною, якщо вона потребує зосередженості та застосування розумових зусиль! Також бухгалтерія розвиває математичні здібності людини. Бухгалтери можуть швидко та точно рахувати великі числа. Професія бухгалтера також привчає людину до акуратності та ідеального порядку. Адже така праця вимагає великої відповідальності за матеріальні цінності.

Я з захватом  дивлюся  на свою маму -   типового представника даної професії. Це підтягнута, ошатно вдягнена людина. Вона завжди енергійна та зібрана  на роботі, і бухгалтер залишається таким і поза нею. Життя бухгалтера   теж добре впорядковане, але зовсім не нудне. Адже праця кваліфікованого бухгалтера оплачується гідно, він може дозволити собі подорожувати, розважатися.  Я сподіваюся, що якщо  я докладу до цього зусиль, мені теж коли-небудь пощастить обіймати посаду бухгалтера!

Роман, учасник команди «MunkachBand»:

 «лікар – моя майбутня професія»

    Я учасник команди ПрофіКемпу Роман сьогодні завітав в медичний заклад нашого міста  до свого тата, сімейного лікаря з 20 річним стажем роботи, з метою дослідження професії лікаря. Всі професії  важливі та потрібні  у світі. Хтось мріє стати репортером чи журналістом, щоб писати цікаві статті та доносити до людей новини. Хтось хоче бути спортсменом, щоб досягати все вищих і вищих висот. А я мрію стати  лікарем, як мій тато. Професія лікаря - це одна з найдавніших професій на землі. В дитинстві мій тато завжди  приходив  мені на допомогу, коли я хворів. Я, зрозумів, що ця професія потребує постійного вдосконалення, великих знань, високої майстерності, бо кожен час має свої хвороби століття. І, на жаль, цим хворобам немає кінця. Я прагну стати лікарем, бо хочу турбуватися про здоров'я людей, продовжувати їхній вік, вчасно рятувати їм життя, надаючи професійну медичну допомогу. І в своїх  роздумах про своє майбутнє я ціную таких людей, які раз і назавжди присягнулися словами клятви Гіпократа і не зрадили її.  

 Спостерігаючи за роботою свого тата я зрозумів що бути лікарем – це покликання,   це гуманність і милосердя, це людська вдячність. Допомагати людям - це надзвичайно благородна справа. А професія медика – найгуманніша, адже вона покликана стояти на сторожі людського життя. Саме медики дарують здоров’я людям, рятують від найрізноманітніших хвороб. Тому образ медика в моїй уяві пов’язаний з надією і захистом. Кажуть, що лікар – це посередник між людиною і Богом. Дійсно, у багатьох ситуаціях мед­працівник є останньою рятівною інстанцією для хворого. Клятва Гіппократа спонукає людей у білих халатах перебороти всі емоції й особисті негаразди, щоб виконати свій обов’язок. Лікар часто лікує не лише тіло, а й душу людини, вселяючи в її серце віру та надію. І це не можуть не цінувати ті, кому медики дарують радість одужання чи поліпшують якість здоров’я і життя.

 Ця професія вимагає мужності, необхідність прийняття єдиного правильного рішення, від якого залежить людське життя. Мабуть, заради цієї миті і варто багато вчитися та працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії - бути лікарем. Я так вирішив…

 

Тімур, учасник команди «MunkachBand»:

«Досліджую професію офіціанта»

  Сьогодні, я учасник команди «MunkachBand», Тімур вирішив дослідити професію «офіціанта» та її особливості. Хто ці люди та які завдання виконують? Які знання та риси для них притаманні? В нашому місті  мало не на кожному кроці є заклад харчування. І жоден ресторан, кафе, бар, місце продажу напоїв та їжі неможливий без офіціанта. Адже вимоги сьогодення диктують обов’язковість якісного обслуговування, а мукачівці  готові платити за сервіс. І часто за професійністю обслуговування відвідувачі визначають рівень закладу. Я зрозумів, що  професія офіціанта одна з найзатребуваніших на ринку праці, і заробляють професіонали у сфері ресторанного бізнесу досить непогано. А професійна робота офіціанта – це мистецтво. Щоб зазирнути всередину професії офіціанта, я завітав у відомий ресторан європейської кухні, що у нашому міста. Офіціант на вході привітався та запросив пройти за столик. Молодий чоловік допоміг зняти пальто і запропонував чаю, кави і це звична практика. У їхньому закладі до кожного гостя особливий підхід. Офіціанти зустрічають і проводжають клієнта і намагаються створити всі умови, аби гість почувався тут якнайкраще.

 Щойно гість зайшов до ресторану, офіціант цікавиться, скільки буде людей і проводить за вільний стіл, пропонує якийсь аперитив, а вже тоді дає меню та приймає замовлення. Мене  здивувало те, що серед персоналу закладу жодної жінки. Усі офіціанти – молоді чоловіки. Із акуратно укладеним волоссям, у білих випрасуваних приталених сорочках.

Здавалося б, що обов’язків в офіціанта не так багато, зустріти гостей та подати страву, отримати рахунок. Насправді, за все, що відбувається в залі та на столах, відповідають офіціанти. Вони мають і вчасно прийняти/подати замовлення, стежити за чистотою у залі, та ще й встигати спілкуватися із відвідувачами. Але робити це треба вміло. Одночасно виконувати всі побажання клієнта, але так, щоб клієнт не відчув впливу офіціанта та нав’язування. Праця професіонала, офіціанта - це   справжнє мистецтво,  дуже високий рівень професійної, оперативної  творчості.  Робота офіціанта досить складна морально. Бо відвідувачі бувають різними, догодити потрібно кожному і завдання офіціанта  зробити все, аби гість, неважливо з яким настроєм зайшов у ресторан, вийти має обов’язково у гарному настрої.  Обов’язково до клієнта треба підходити з гарним настроєм, усмішкою. І щоб догодити клієнту, треба читати його емоції, погляд, настрій, знати вихід із будь-якої ситуації. Офіцінт має мати комунікативні здібності, вміти легко контактувати з людьми  різного віку, бути тактовним, ввічливим, врівноваженим, мати гарну пам’ять.

Побувавши  в ролі офіціанта,  я зрозумів, що  професія офіціанта   має ряд привілеїв, які можуть бути непомітними одразу. Зокрема, постійно працюючи з людьми, можна завести багато цікавих знайомств, які згодом можуть виявитися навіть корисними. Крім того, працюючи на такій роботі,  ніколи не  відчуєте себе самотнім, адже співрозмовника знайти надзвичайно легко. Завдяки постійному спілкуванню буде легше знаходити спільну мову із людьми не тільки на вашому робочому місці. А завдяки тому, що під час роботи  офіціант  завжди  в русі. Не можна забути і про той факт, що працюючи офіціантом людина збагачується досвідом.

   Ресторанний бізнес в нашому місті стає дедалі популярнішим, кількість кав’ярень і кафе зростає, а разом із цим зростає і кількість необхідного персоналу. Тому якщо ви не знаєте, чим зайняти себе влітку або вам потрібен заробіток, сміливо можете шукати роботу офіціантом. Так ви здобудете масу вражень і  пізнавальний досвід, який можливо колись Вам знадобиться!   

     

Досдіджуємо професію аніматора або «MunkachBand" запрошує на Новорічно-різдвяні 

свята до нашого міста»

18 грудня 2018 року на центральній площі нашого гарного і привітного міста Мукачева урочисто засвітилась головна різдвяно-новорічна ялинка. І ми командою «MunkachBand» долучилися до цього прекрасного дійства. Перед запаленням вогнів на ялинці, на центральній сцені виступили актори та міські колективи, які разом з маленькими глядачами співали різдвяні пісні.

З початком Новорічних свят мукачівців та гостей нашого міста привітав мер Мукачева Андрій Балога, він надав право урочисто засвітити ялинку переможниці інтернет-голосування, талановитій учениці нашого міста, після чого маленькі мукачівці отримали солодкі подарунки від миколайчиків. Кожного року в нашому місті відзначають день Святого Миколая, святкують урочисто, запрошують гостей. Святого Миколая люди люблять, бо він захисник усіх бідних і знедолених.

Також ми мали можливість дослідити професію аніматора на святі. Хто такий аніматор і що він робить? Ми побачили, як добре було організоване свято і багато в чому успіх залежав від професійної роботи аніматорів «миколайчиків» – спеціально підготовлених людей, метою яких було створення жвавої атмосфери свята. Головне завдання аніматора було створення у гостей веселого безтурботного настрою, бажання веселитися, танцювати, брати участь в іграх і конкурсах. Хороший аніматор – це товариська і дуже артистична людина. Він може знайти підхід практично до будь-якій людині, залучити його в загальні веселощі, змусити рухатися, скинути маску важливості, під якою нерідко ховається сором’язливість і невпевненість. Аніматор – це той самий чоловік, завдяки якому наш відпочинок був наповнений позитивними емоціями і безтурботним веселощами. Аніматорами працюють молоді артисти або психологи, які за допомогою цієї діяльності напрацьовують професійний досвід і вміння. Аніматори знають на пристойному рівні іноземну мову, бо це важливо для спілкування з відпочиваючими та туристами нашого міста, які приїздять на новорічні свята до нашого міста. Бездоганне здоров’я і приваблива зовнішність – неодмінні умови цієї роботи. Але найважливіше в цій професії – вміння знайти «ключик» до кожної людини, залучити до круговерті розваг, ігор, танців і безтурботних веселощів і нашим аніматорам це вдалося. 

Свято Миколая в нашому місті відзначають весело і щиро, дякують йому за допомогу і підтримку в житті!

«Професія кіноактор. Хто такий кіноактор?  у дослідженнях команди «MunkachBand»

             

Я, учасниця ПрофіКемпу команди «MunkachBand», Настя і мені нещодавно дуже пощастило зустрітися і поспілкуватися з кіноакторами відомого серіалу «Школа», дізнатися з перших вуст про особливості їхньої професії.

Серіал «Школа» - це український телесеріал про життя сучасної школи, підлітків -10 класників, їхні стосунки з учителями та батьками, який вийшов на початку 2018 року та одразу підкорив українців. Відтак, його актори стали народними улюбленцями. При цьому акторський склад стрічки спершу був геть не зірковим, однак тепер можна сміливо заявити, що на українському "кіно небосхилі" з'явилися нові зірки і мені випала честь з ними зустрітися!  Я познайомилась з Єлизаветою Василенко, яка у стрічці зіграла одну з головних ролей – найпопулярнішу та найкрасивішу дівчину-блогерку школи Лолу (Лоліту). Юна Ліза навчалася в Дніпровському університеті ім.Альфреда Нобеля на спеціальності "Туризм", але покинула навчання та зосередилася на кар'єрі. Також зустрілася з Олександром  Петренко (роль – Паша), він має професію актор. У серіалі зіграв найпопулярнішого хлопця в школі Пашу. Як і Василенко, він не проходив кастинг у «Школу» – продюсери просто обрали його фото в соціальній мережі. Зараз Олександр живе в Києві та закінчує Університет Культури, де вчиться на телеведучого. Олег Виговський (роль – Назар Щербань), займається спортом, любить активні види відпочинку та часто подорожує. Роль мажора та друга Паші зробила Олега популярним, і це була його  перша поява в кіно.

Поспілкувавшись з акторами серіалу, мені прийшла така думка, що  вивчитися на актора не можна, ним можна тільки народитися. Це доводять історії зірок, що домоглися популярності навіть без акторської освіти. Природжені якості – артистичність, хороша пластика і музичний слух можуть стати лише передумовами до отримання певної освіти, до роботи професійного актора. Вони допомагають досягти успіху і глядацької любові, але зовсім не гарантують її. Незалежно від свого місця роботи актор завжди перевтілюється, уособлюючи певний образ. І в цьому  образі повинно бути гармонійним все і  костюм, грим, хода, жести, мова і міміка. Люди повинні бути щиро впевнені, що перед ними стоїть той самий персонаж, якого вони собі уявляють. Актори не мають права на невдалий дубль, адже вони працюють перед глядацьким залом «наживо». Навіть якщо відбувається якась помилка або забувається текст, потрібно вміти з честю вийти з положення. Для цього доведеться продовжувати грати персонажа, дотримуватися логічної лінії і ні в якому разі не виходити з образу. Професія актор не завжди шанована і добре оплачується, тому інколи батьки категорично забороняють своїм дітям йти в театральні вузи. Я зрозуміла, що обмежена  і недалека людина ніколи не зможе бути хорошим актором і захопити глядача. Крім уміння цілком віддаватися професії, важливо ще і невпинно розвивати самого себе, як особистість. Творчість – це основна стихія актора, він повинен бути повністю відданий йому у всіх проявах. Обов’язково потрібно багато читати, розумітися в літературі, архітектурі, музиці і живопису, оточувати себе красивими незвичайними речами.

Актор проявляє себе не тільки на театральних підмостках, але і в звичайному житті. Він повинен вміти грамотно і красиво розмовляти, захоплювати людей своєю мовою, служити зразком художнього смаку і стилю. Для того, щоб витримати постійні перевтілення, знадобиться багата фантазія, сміливість і готовність до експериментів. У кіно акторам нерідко доводиться виконувати складні і часом навіть небезпечні трюки, освоювати нові навички – танці, стрілянину, їзду на коні або керування мотоциклом. Люди, які легко навчаються  і стресостійкі в цій справі тільки вітаються!

«Команда «MunkachBand»

дослідила професію кухаря та кондитера»

  Наша майбутня  професія – це та основна точка відліку, з якої починається все наше свідоме, діяльнісне життя. І ми  йдучи в доросле життя, прагнемо  вибрати собі професію за покликанням. Вдалий вибір професії – це запорука того, що  ми не марно проживемо свій вік і ми натхненно працюватимемо і отримуватимемо від своєї роботи велике задоволення. А якщо зробимо    помилку у виборі професії – то  відчуємо, як нас  огорне почуття того, що ми  займаємося не своєю справою. Отже, ми зрозуміли, що  найважливіше в житті – вчасно зрозумітити своє покликання і сказати собі: "Це - моє!”

І сьогодні наша команда вирушила на дослідження та презентацію професій «кухар, кондитер»  до Мукачівського  центру професійно-технічної освіти. Ми дізнались, що кілька випускників даного навчального закладу працює у провідних ресторанах нашого міста і району. Таких як «Міленніум», «Євразія», «Вишневий сад», «Графський двір», комплекс відпочинку  «Вольногора» про який ми згадували у попердніх статтях і рекомендували туристам нашого краю.

Нам стало цікаво дізнатись як можна стати успішним і затребуваним кухарем, кондитером, навчаючись тут, у нашому місті, не покидаючи рідну місцевість. І тому ми з радістю взяли участь у Марафоні актуальних професій кухаря та кондитера, щоб на власні очі переконатись у майстерності майбутніх професіоналів. Програма презентацї фаху кухаря була насиченою: майстри виробничого навчання кулінарного факультету разом зі своїми вихованцями демонстрували майстер-класи приготування вишуканих салатів, гарячих та холодних страв, десертів, тортів. Велике захоплення у присутніх викликав майстер-клас з приготування тортів. Учні захоплено споглядали, як вправні руки третьокурсників втілюють в життя яскраві та незвичайні ідеї оформлення страв.  Цікаво було дізнатись і про нову тенденцію в приготуванні і подачі страв.  І ми  відчули насолоду та задоволення від сьогоднішнього заходу, і на нас всіх очікував солодкий сюрприз - вишуканий десерт від вихованців кулінарного факультету. Тож день кухаря, кондитера видався для присутніх цікавим та "смачним". Вітаючи учасників Марафону, заступник директора з навчально-виробничої роботи Вікторія Місюк побажала нам успішного і вдалого професійного самовизначення, адже від цього доленосного рішення залежить успішність нашої подальшої трудової діяльності!

«Команда «MunkachBand» дослідила професію сировара»

  І ось ми в монастирській сироварні, де побачили весь процес виготовлення та зберігання сиру. Настоятель монастиря архимандрид Митрофан люб’язно  провів  нам  екскурсію  сироварнею та розповів про всі процеси виготовлення сиру. З якою любов’ю та захопленням він нам розповідав про роботу сироварів.  Архимандрид Митрофан -  це людина, яка любить життя і людей. Він вміє  віддавати всі  свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом і робить його щасливим. Він сказав нам, що щастя      може бути в праці, говорив про важливість трудового виховання. На сироварні працюють "безнадійні вихованці, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду, але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.  Настоятель монастиря сказав, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання і   беззавітно служити людству, бо в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.

 Історики твердять, що перший сир був приготований аж 7000 років тому і у різних народів є свої історії та перекази щодо цієї події. Деякі легенди навіть наголошують на його неземному походженні, розповідаючи, що людей навчили робити сир боги, але більшість оповідає про Його Величність Випадок. Кочуючи з місця на місце чи подорожуючи люди мали необхідність зберігати молоко, для цього ідеально підійшли мішки з козячих та овечих шлунків, ферменти з яких і сприяли утворенню нового, надзвичайно смачного та корисного продукту – сиру.

Зараз у всьому світі налагоджене промислове виробництво сиру і його можна придбати в будь-якому магазині. Але є і інший сир, «живий», котрий виготовляється сироварами вручну і має не тільки кращий смак та якість, але й несе в собі величезну користь.

Ми побачили, що робота  на сироварні не з легких. Вариться сир три дні у тижні. Щодня переробляється багато літрів молока. Спочатку переливається молоко у сироварну ванну, потім витягується згусток і розкладається  у форми. Далі завантажується  сироватка. Цей процес досить тривалий.  Сир - це продукт, живий організм, його не можна просто так  покласти на полицю. Сир потребує догляду. Треба постійно пильнувати за температурою та вологістю у камері зберігання, контролювати популяцію сирного кліща. Ми дослідили, що  виготовлення сиру  - це справді мистецтво! Насправді, у кожної людини є у житті період, коли маєш знайти себе, своє покликання у цьому світі. Можливо сироваріння стане  для нас  і способом самореалізації, і творчою реалізацією, і здійсненням мрії – мати в майбутньому  свою улюблену справу!

 Нам приємно бачити розвиток галузі сироваріння в нашому краї. Бажаємо  всім знайти для себе улюблену справу і знайти себе!

«Команда «MunkachBand».

Досліджуємо професію різьбяра»

Коли ми переступили поріг Ракошинського храму, нас заворожили своєю красою  прекрасні  витвори  з дерева  іконостас, ікони, підсвічники. Це  все були   роботи  закарпатського  різьбяра. І ми з задоволенням дослідили професію різьбяра. 

Хто такий  різьбяр по дереву,  це  професія чи покликання? Ні, ми вам скажемо, що це дивовижні твори маестро-різьбяра. Ми почули в церкві - бережіть, творіть красу! І майстер творить:  ікони, підсвічник, ваза і тарілка,  і весь монастир в прекрасних візерунках, майстерно різьблених малюнках!   Для різьбяра творити красу – це значить – недаремно жити. Ручна робота різьбяра по дереву представляє собою ні з чим незрівнянний виріб, аналога якому немає ні за стилем, ні за манерою виконання. Інколи різні витвори досягають такої витонченості, що порівнюються з мереживом. Це особливо стосується прорізної різьби, особливо якщо вона включає в себе рельєфні фрагменти. Ми дізналися, що своїм корінням різьба по дереву сягає глибини віків. Важко встановити час виготовлення перших культових символів – ідолів, стилізованих зображень звірів, небесних світил. Багато таких виробів слугували свого роду талісманами, у них вірили та поклонялися. Відголос тих часів зберігся й досі.  Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття домінуючим напрямком різьбярства став такий її різновид, як прорізна різьба. Світ різьбярства з усіма його напрямками, стилями, технікою виконання загадковий та різноманітний.  Крім всього цього, це  ще є дорученням  до природи.  Різьбяр має справу з деревом, своєрідним у своїй багатогранності матеріалом, створеним природою. Теми і сюжети для втілення в дереві різьбяр бере в тих же спостереженнях за природою, фантазії якої невичерпні.    Майстер включає фантазію і декорує свій виріб так, як вважатиме за потрібне. Навіть однотипні малюнки мають відмінності. Тому кожен виріб вважається унікальним і неповторним. Теми і сюжети для втілення в дереві різьбяр бере, спостерігаючи за природою, фантазії якої невичерпні. Художні твори, які створює різьбяр залежить від настрою, емоційного стану майстра.  В Закарпатті  майстерність різьблення по дереву – на дуже високому рівні, і вітчизняні вироби добре оцінюються з матеріальної точки зору.

«Команда «MunkachBand».

Досліджую  професію перукаря та візажиста»

   Сьогодні я, Сандра – учасниця команди ПрофіКемп «MunkachBand», відвідала салон краси в нашому чудовому місті Мукачево з метою дослідження  професії перукаря  та візажиста. Мені стало цікаво чи зможуть туристи, які перебувають у нашому місті, особливо на новорічні свята, отримати кваліфіковані послуги перукаря і візажиста. Адже під час свят кожна жінка хоче відчувати себе ідеальною і неповторною.

Перебуваючи у салоні краси, я зрозуміла, що ці професії не менш складні і відповідальні, ніж професії інженера чи бухгалтера. Адже перукар повинен відмінно знати не тільки теорію своєї роботи, але і бути чудовим практиком, окрім того психологом, мати широкий кругозір, бути інтелектуально розвиненим. За останні кілька років професія перукаря стала користуватися надзвичайною популярністю, оскільки попит на перукарські послуги ще з давніх часів завжди був високий.

   Ви не повірите,  але професія візажиста теж дуже цікава та затребувана  серед жінок. Візажист - це спеціаліст в області макіяжа, який створює образ  за  допомогою засобів мистецтва макіяжу. І головне його завдання, не тільки створити певний образ, але підкреслити переваги зовнішності і приховати недоліки. Працюючи з обличчям, візажист   враховує  природні дані клієнта, і знає,  що потрібно підкреслити за допомогою макіяжу, а що приховати. І ще  потрібно знати, які кольори і текстури підходять під даний тип зовнішності, образ та доречні для даного часу доби, року та події. Я дослідила, що  візажист - це художник, який малює не на папері, а на обличчі. Робота візажиста різноманітна і многоваріантна, а також завжди затребувана. Від домогосподарок до таких відомих особистостей, як кінозірки та політики - всім потрібні послуги професійного стиліста-візажиста з метою створення найкращого іміджу. Багато дівчат хотіли б пов'язати свою роботу з сферою моди, дизайну – і в цьому випадку варіантом може стати професія візажиста. Робота візажиста складається з двох етапів: коректування і поліпшення контура обличчя за допомогою макіяжа. Мода постійно змінюється, тому при накладенні макіяжа, візажіст зобов'язаний враховувати не тільки індивідуальність клієнта, але і відображати напрями моди, підкреслюючи загальний стиль особи — стиль одягу і вміння поводити себе в суспільстві. Робота візажиста безпосередньо пов’язана з створенням краси. Досвідчений і професійний майстер зможе зробити красивим будь-якого клієнта, тому що в сучасній індустрії краси немає нічого неможливого. Майстер макіяжу повинен мати дуже тонке почуття стилю. Адже, щодня, за допомогою декоративної косметики йому потрібно виправляти недоліки і підкреслювати достоїнства. Я дивилася спостерігала, за роботою  перукаря та візажиста і бачила, як люди виходять з  перукарського салону з усмішкою та в гарному настрої, милуючись собою в дзеркалі. Значить, клієнти прийдуть сюди і  ще, і труд перукаря та візажиста буде гідно ними винагороджуватися і люди з цими професіями - це  майстри,  які  мають  творчу роботу та створюють  своїми руками красу. А ще роблять людей навколо красивішими та впевненішими в собі!

Тепер, відчувши себе моделлю, на якій робили зачіску і макіяж, я можу спокійно сказати, що прекрасна половина людства, яка буде святкувати Новий рік у нашому місті може отримати кваліфіковані послуги перукарів та візажистів і залишитись задоволеною від отриманих послуг!

«Настя, учасниця команди «MunkachBand»

 дослідила професію манікюрника»

 Сьогодні я дослідила професію манікюрника і спробувала себе в цій професії. Професія «манікюрник” — одна з найсучасніших професій нашого часу.   Це така професія, без якої не змогла б обійтися жодна жінка.  Це дуже цікава і прибуткова професія. За останні роки ця галузь краси бурхливо розвивається, і одночасно зростає потреба в компетентних фахівцях. Однак, тільки за умови того, що майстер досконало володіє всіма таємницями цього мистецтва, можна бути впевненим, що клієнт вибере саме Вас. Красиві доглянуті нігті – візитна картка сучасної жінки. Доглянуті руки та ідеальні нігті додають впевненості у собі, підіймають настрій та неодмінно привертають увагу оточуючих, доставляючи усім естетичне задоволення. Тому ця професія зараз необхідна, престижна і чудово оплачувана. Я довідалася, що останнім часом робота манікюрниці стала більш різноманітною із застосуванням нових операцій. Серед послуг, окрім звичного манікюру, і європейський манікюр, при якому нігті обробляються за допомогою спеціального приладдя. З'явилися можливості для творчості. Сучасний майстер підбирає необхідний для створення задуманого образу колір, відтінок, вручну створює малюнок на нігті рослинний орнамент, візерунки різних стилів. Застосовують також техніки аплікації й інкрустації.

     Краса рук необхідна кожній жінці, оскільки від їхнього стану залежить її самопочуття і настрій. Кожна людина прагне мати зовнішню природну красу. Питання краси хвилювало, хвилює і буде хвилювати людей будь-якого віку в усі часи. Людина, задоволена своїм зовнішнім виглядом, впевнено почувається у суспільстві, більш активна, в неї гарний настрій і вона   працездатна. 

«Команда «MunkachBand».

Досліджую професію журналіста»

 Сьогодні я, учасниця команди ПрофіКемп «MunkachBand» Яна, відвідуючи місцеву телерадіокомпанію, дослідила професію журналіста та спробувала себе в ролі телеведучої.

 Хто такий журналіст?  Це професія чи спосіб життя?

Хто першим повідомляє про події в “гарячих точках”, про екстремальні ситуації, про сенсаційні випадки, про курйозні ситуації? Перед ким широко відкриваються двері високопосадовців, концертні зали; кому розкривають душу частіше ніж психологам, гукають на світські заходи? Все це про людину, професія якої – журналіст.

      Я рахую , що журналістика – одна з найцікавіших професій, жоден інший різновид людської діяльності не дає такої можливості для самореалізації. Це одна з найбільш публічних професій, яка дозволяє максимально швидко з найменшими витратами зробити з себе “зірку”, незалежно від когось іншого. Журналіст – це людина яка працює “сама на себе” і, на відміну від інших професій, має можливість отримувати подвійну зарплатню, ставку і гонорари. Попри особисті амбіції журналіст завжди пам’ятає для кого він працює - для суспільства. І саме соціальний зміст його професії робить його популярним у мільйоннії аудиторії. Журналісту завжди болить “несправедливість”, “кривда”, “обман” … , і саме з цими явищами він завжди бореться. В мене склалося враження, що журналіст – це, мабуть, один з найбільш розумних і обізнаних людей, таке враження, що він знає все і про все. Він може розповісти і зацікавити, навчити й розтлумачити, він може виховати й розважити. Журналіст – це друг і порадник, охоронець і герой, автор й ведучий….

     Я думаю, що якщо, людина комунікабельна  і креативна  і її цікавлять події сучасності, схильна до аналізу, вправно володіє словом і фіксує життєвий вир на плівку фотоапарату, відеокамери чи диктофона, то  професійний шлях має бути пов’язаний з журналістикою!!!

    Я  мрією подорожувати,  мрію  побачити себе по телевізору;  хочу спілкуватися з президентом, зірками шоу-бізнесу та спорту; люблю екстремальні види спорту, мені подобається ловити життя на фотокамеру,     вважаю, що я  комунікабельна  і маю  особисту харизму…

    То мій  діагноз зрозумілий – Я майбутній Журналіст!

 Команда «Munkachband» дослідили професію «вишивальниця»

Відвідуючии музей прикладного мистецьва Закарпаття, ми також мали змогу дослідити професію «вишивальник ручної вишивки», яка є однією із найдавніших в Україні. Вишивальник ручної вишивки займається оздобленням  виробів  - це і  серветки, рушники, білизна, одяг і ще ми  побачили різні  види  вишивальних швів.  Вишиванням традиційно займалися практично у кожній українській сім'ї.   

Щоб створювати красиві вироби, вишивальник повинен знати історію і традиції народної вишивки, типові узори для вишивання, види різних швів, послідовність їх виконання. Професія вишивальника багато в чому подібна до професії художника. Відповідно до тканини вишивальник добирає колір нитки, голки.  Вишивальник має мати   гострий зір,  повинен вміти не лише замальовувати схеми для вишивання, а й створювати нові, свої власні візерунки.

Сьогодні на багатьох великих  швейних   підприємствах  нашого  міста, що виготовляють одяг, білизну, оздоблення виробів вишивкою виконують за допомогою швидкісних машин та автоматів. Не дивлячись на це, праця вишивальника ручної вишивки не втратила своєї важливості. Вона надалі залишається цікавою і неповторною. І ми це побачили і зачарувалися красою неповторних орнаментів!  Тому ласкаво просимо до музею прикладного мистецтва Закарпаття, щоб на власні очі переглянути ручні витвори мистецтва.

Команда «MunkachBand» дослідили професію гончаря.

Як твориться краса»

  В музеї прикладного мистецтва ми переглянули гончарські вироби і  дослідили  професію «гончаря», яка є однією із найдавніших в Україні. Хто з нас не любить красивий посуд із самобутнім дизайном! Особливо якщо він зроблений руками майстрів, які знають традиції від діда-прадіда. Гончар – професія давня, і в Україні це ремесло було поширене у всіх регіонах і також в нашому, оскільки наша країна може похвалитися покладами різної глини, яка використовується для виробництва керамічного посуду і всіляких дрібничок. І зараз живі традиції славетних гончарів.

Сьогодні ми розповімо вам про них, де можна подивитися, як роблять посуд на гончарному колі, спробувати себе в цьому ремеслі та придбати цікаві вироби і милі дрібнички з глини. Гончарство - це  давнє ремесло, і виникло воно ще в епоху неоліту. Розвивалося там, де була сировина для промислу – глина, і територія України для цього благодатний край. Особливого розквіту гончарство на Україні досягло в епоху трипільської культури. Спочатку глиняні вироби ліпили вручну і обпалювали на відкритому вогні або в звичайних печах. Все кардинально змінилося після винаходу гончарного кола. Груба ручна робота змінилася, розвинулося ремесло гончарів, яке удосконалювалося від століття до століття, ставши справжнім мистецтвом. Люди навчилися робити багато виробів з глини, це не тільки посуд, але і різні сувеніри, прикраси, іграшки, кахель . Але насправді ремесло гончара   не з простих, і щоб створювати красу зі звичайної глини, потрібно роками наполегливо працювати, удосконалюючи майстерність.Є у керамістів і особливі секрети. Починаються вони із заготівлі глини. Ще здавна, добувши її на глинищі, залишали «дозрівати», перемішуючи лопатою та поливаючи водою, щоб вона стала пластичною. Вважається, що деякі види глини потрібно тримати на відкритому повітрі рік-два перед використанням, тоді  поліпшуються їхні  властивості, а  глину для порцеляни витримували в спеціальних ямах десятки років. Гончарні вироби можуть бути натурального кольору, а для прикрашання перед випалом наноситься ангоб – покриття з рідкої глини. Ангоби бувають у природі різних кольорів. Також у глину могли додаватися барвники. По ангобу можна наносити рельєфний малюнок. Характерними прикрасами є смужки, джгути різної форми.  

На сьогодні гончарство, як і інші кустарні промисли, дещо відійшло в минуле. Але все ж у регіонах, де воно було поширене, і зараз є продовжувачі традицій. Сьогодні це скоріше мистецтво, ніж промисел. Кожен регіон гончарства мав характерну техніку та відмінні риси, за якими можна було визначити походження того чи іншого виробу. На сьогодні можна знайти чимало пропозицій з навчання стародавньому ремеслу гончара. Ми зрозуміли, що  творити красу – це чудово, і ніколи не пізно відкрити в собі талант. Давні традиції треба підтримувати і розвивати.  Нас не відгородили від краси гір, річок, лісів і неба, наше око все ще милує геніальна краса  нашої Закарпатської природи, то для чого робити вигляд, ніби ми розучились захоплюватися красою виробів народних  умільців! 

Наша команда дослідила професію «ткаля»

    В музеї прикладного мистецтва ми, команда «MunkachBand», мали можливість ознайомитись з прядильно-ткацькими знаряддями, кам'яними  і глиняними  тягарцями  для натягування основи. Дослідивши ці знаряддя, ми зрозуміли,   що процес виготовлення текстильного полотна неможливий без такого фахівця як ткач. Ця професія, яка виникла ще кілька сотень років тому, до цих пір є однією з найбільш затребуваних. Ткацький верстат за період свого існування пройшов складну еволюцію. У першому самому примітивному пристрої, нитки у верхній точці прив’язували до гілок дерев, а внизу кріпилися кілочками до землі. Пізніше з’явилися верстати з рухливим човником. Винахід вивело прядіння тканин на рівень фабричного виробництва. В далекі часи ткацтвом займалися переважно чоловіки. Така гендерна приналежність професії обумовлювалася складністю роботи на верстатах: ткачу доводилося довго сидіти на одному місці, уважно стежити за рівнем натягу нитки і вручну регулювати її подачу. З появою вдосконалених ткацьких машин, пристрої яких стали застосовуватися механічні вузли, робота ткача стала менш праце затратною  Відразу підвищилася швидкість прядіння і продуктивність. Тепер ткацькі машини – це автоматизовані пристрої, в яких механічний ручний працю зведено до мінімуму. Завдяки цьому, професії стали навчатися і жінки.  

Сучасна ткаля – це фахівець, який обслуговує кілька верстатів, стежить за їх безперебійною роботою. Досвідчений ткач може тільки по звуку верстата визначити, в якому стані знаходиться машина, чи потрібна їй додаткове регулювання або необхідний ремонт. Висококваліфікований працівник ткацького цеху повинен володіти такими навичками:мати гарний зір,і мати  розвинену моторику пальців. Ми побачили унікальні вироби,  які несуть у собі життя і побут нашого народу. І вони всі створені з насолодою, любов’ю, бо ткацтво  – це мистецтво!

Архітектор, скульптор, годинникар

Подорож будівлею мукачівсько ратуші супроводжувалась вивченням не тільки історії, а й дослідженням професій людей, завдяки яким наша ратуша є пам’яткою архітектури, а саме: архітектор, скульптор, годинникар, тому профікемпівці   дослідили   ці актуальні  професії на ринку праці. 

   Кожен з нас мріє зробити свій вибір долі - стати архітектором, скульптором, годинникарем  і профікемпівці вирушили побачити ці професії   на власні очі. Архітектор  вигадує основну концепцію будівлі, проектує її, це творча професія і вибирає її людина, яка вміє малювати,  має гарне  просторове мислення, вміє працювати  в команді. Професія цікава та відповідальна. Завдячюючи вмілим і талановитим архітекторам ми маємо змогу любуватись і сьогодні гарними будівлями, такими як наша міська ратуша.

Скульптор – це художник, який займається створенням скульптур, це творчі люди, які творять у власній студії , майстернях та працюють з різними матеріалами. Створюють скульптури з глини, гіпсу,каменю, льоду, дерева. Сьогодні у дворику ратуші ми побачили  паркову скульптуру.

 Годиникар професія складна  і відповідальна , бо людина має бути чудовим практиком. Годинникарів в країні  одиниці, що вміють полагодити і сучасний швейцарський  годинник і старовинний  брегет , такі куранти , як в нас на ратуші. Майстри  можуть відновити  годинниковий механізм  просто по кресленню .Потрапити в цю  касту  не так просто. Годинникар  повинен володіти  якостями снайпера – гострим зором,  твердою рукою  і витримкою , а ще терплячістю .

«Вивчаємо професію пивовара»

   

  Цікавою та дуже пізнавальною стала мандрівка нашої команди «MunkachBand» на фестиваль крафтового пива «Варишське пиво» в парк «Перемоги» з метою дослідження професії «пивовара».

В 1701 році в Мукачеві в мікрорайоні «Підгоряни» Ференц Ракоці II своєю грамотою заснував  пивоварню, першу на території сучасної України. Тому і виникла ідея створення фестивалю «Варишське пиво», щоб  продовжити та відновити пивні традиції Закарпаття. На фестивалі представлені крафтові пива Закарпаття з 11 пивоварень. «Крафтове» пиво - це пиво ручної роботи.

     Профікемпівці   зустрілись  та  поспілкувалась з Михайлом Ганічкою, власником Закарпатської броварні «Графська», яка є єдиною пивоварнею в нашому місті. Михайло Михайлович розповів, що спочатку він довго вивчав справу, читав літературу, а потім разом з помічниками змайстрував справжню пивоварню, де став її  інженером і проектувальником. І все в нього  вийшло!

 Концепцією його продукту є максимальна кількість здорових та натуральних складників. Пиво є хорошим продуктом, якщо воно справжнє, живе, натуральне та автентичного рецепту. На сьогодні виготовляють ячмінне пиво, літом сезонне з цедрою  апельсина, м’яти, кардамону, яке дуже подобається споживачам.

Професія «пивовар» відома з давніх віків. Щоб опанувати  її та стати пивоваром, потрібно бути надійним, виконавчим, цілеспрямованим, мати добре розвинені вкусові рецептори, розбиратися в біохімічних  процесах, вміти робити хімічний аналіз продукції. На сьогодні, це дуже затребувана професія на ринку праці. Після її опанування, пивовари працюють на пивоварних підприємствах, пивоварнях та в ресторанах.

 Профікемпівці висловили щиру вдячність місцевому пивовару за  цікаву інформацію про броварську справу та професію пивовара ! 

«Професія художника»

   Художник -  це не професія, це доля. На фестивалі профікемпівці  завітали до лавки в гості до Львівських художників та дізналися про професію «художника».

Сьогодні ця професія користується високим попитом. Художник повинен бути талановитим, цілеспрямованим, мати талант, багато вчитися і працювати, знати історію мистецтв,  техніку і матеріали, мати відчуття композиції та кольору, вміти аналізувати та синтезувати. Мати такі риси характеру, як логічне мислення, вмілі руки, візуальну пам'ять, точність. «Безсумнівна перевага художника, яка виділяє його з натовпу - це  його індивідуальний стиль» - сказав майстер.  Художник  займається вираженням думок, ідей, почуттів. Він повинен бути продавцем і сам робити собі рекламу, щоб знайти покупців.

Кожна людина обирає собі професію по душі, однією з них є заняття мистецтвом. Профікемпівці побажали художнику - гостю фестивалю «Варишське пиво» міцного здоров’я, наснаги і довгих років плідної праці!

       «Професія гончара. Опановуєм гончарне мистецтво»

Профікемпівці зупинилися біля лавки з керамічними виробами та попросили майстриню розповісти про професію «гончара», адже можливо хтось із нас також захоче працювати з глиною.

Майстриня розповіла про історію життя кераміки. Ця професія зародилася в незапам’ятні часи і швидко увійшла в список найпочесніших,  без праці якої  не міг обійтися ні селянин, ні король. Посуд з глини був  тоді абсолютно в кожному будинку, оскільки був  доступним і мав масу переваг перед іншими видами.

І сьогодні ми повертаємося до наших прадавніх звичаїв. У багатьох господах є гончарні вироби, адже смакувати з глиняного посуду дуже приємно і смачно, бо глина зберігає тепло рук своїх майстрів, які вкладають душу і добро своїх сердець у вироби.

Профікемпівці зробили висновок, що кераміка - це мистецтво, яке народжується з рук однієї людини і живе  в руках іншої.

«Шедеври із скла. Дізнаємося про професію»

Незвичайні та оригінальні вироби були представлені на фестивалі «Варишського пива» в одній із торгових лавок. І  профікемпівці  поспішили  дізнатися про шедеври, які виготовляють із скла та насолодитися витворами мистецтва.

Майстриня розповіла про вироби зі скла, а саме як опанувала ази виготовлення скляних сувенірів та  побажала дітям вибрати  кожному свою професію близьку до душі. Якщо ж вони виберуть це ремесло, то  запевнила, що на такі вироби завжди  є попит, вони актуальні, красиві і довговічні.

           «Професія кондитера. Ласуємо пряниками»

   Фестиваль -  це завжди весело, яскраво!

 І ось увагу профікемпівців привернув неповторний, пряничний аромат. Скільки тут було пряників! І великі і малі, це так майстрині представляли свої вироби. І наша команда скористалася нагодою   дізнатися більше про професію «кондитера».

Професія кондитера досить складна, вона потребує не лише естетичного смаку та художніх здібностей від робітника, але багатьох знань та вмінь. А ще багато різноманітних операцій: фільтрацію, вимірювання, виготовлення тіста, випікання, прикрашання.

Майстриня наголосило дітям,  що  тим, хто хоче стати майстром-кондитером треба мати здібності художника-дизайнера, бути активною, добросовісною, позитивною людиною. Бо від настрою кондитера залежить, яким буде виріб.

На ринку праці цінують професію кондитера, роботодавці швидко забирають їх після навчання до себе на роботу.

«Равликовод. Слизька зустріч»

    Профікемпівці «MunkachBand» мали змогу на Фестивалі «Варишське пиво» долучитись до дослідження нової та цікавої професії  «равликовода». Підприємець, який займається вирощуванням равликів розповів дітям, що вирощування равликів вимагає ручної праці. Сьогодні ринок равликів  починає розвиватись. Це екзотичний продукт – делікатес. Равликів подають в ресторанах Закарпаття, цінність равликового м’яса є беззаперечною, м'ясо є  цінним та корисним,  в ньому міститься багато білків, магнію, кальцію, міді, цинку і йоду. Равлики виробляють велику кількість слизу в склад якої входять колаген, гліколева кислота, вітаміни, натуральні антибіотики, еластин та алантоїн. Ця суміш ідеально підходить для лікування шкірних хвороб. Розведення малюсків не вимагає великих капіталовкладень. Технологія вирощування равликів проста і екологічно чиста. Все це на сьогодні  відкриває нові перспективи  для  підприємців у цій сфері!!!

«Поспілкувались з сироваром»

    Перші згадки про сир зустрічаються ще в Старому завіті, де розповідається що ще царя Давида зустрічали  сиром.

 На фестивалі «Варишське пиво» профікемпівці мали нагоду дізнатися з перших вуст про професію «Сировара» та  секрети сироваріння.

 Учасник фестивалю, який займається сімейним бізнесом розповів дітям про сироваріння та провів їм дегустацію сирів. Професія сировара вимагає  клопіткої праці та постійного навчання всієї команди. Сировар повинен знати  основні  властивості молока, сиру, технологію виробництва і ще дуже багато всього.

Сировар розповів, що коли розпочинали справу,  то вимкнули  страх, очі боялися, а руки  робили. Сироваріння - це перспективна гілка бізнесу, до цього йшлося роками і свій шлях обирали свідомо, опановуючи цю справу самотужки. Сировар розповів, що «маємо  сироварний котел,  сир робимо з коров’ячого та козячого молока. Наша місія – робити найкращі сири, щоб ними пишалися і смакували, а головне в цій справі  – чесність  перед собою і клієнтами!»

Профікемпівці подякували за цікаву розповідь, яка вийшла душевна і пізнавальна!

                                  «Медовий вибір. Професія пасічника»

Профікемпівці завітали до дегустаційної лавки «Медовий дім», де  дослідили професію «пасічника». Власники медового бізнесу запросили  дітей відчути смак Закарпатського меду і розповіли про професію.

Професія «пасічника» - це найздоровіша професія і не тому що здоров’я,  дає мед, а тому, що коли відкриваєш вулик, то вже лікуєшся, дихаєш парами  нектару, прополісу. Професія пасічника - це на все життя. Робота у пасічника починається з ранньої весни і до зими. Це складна, відповідальна і висококваліфікована праця. Бджільництво є джерелом смачних і цілющих  продуктів харчування. Україна прославила себе, як провідна європейська, медова країна.

Профікемпівці  почули розповідь, як працюють бджоли, куди складають нектар, скільки живуть, дізналися про продукти бджільництва та на мить стали бджолярами,  взявши до рук інструменти, натуральну косметику та продукти бджільництва!

Професія "сажотрус"

Профікемпівці вирушили дослідити професію сажотруса та пам’ятник сажотрусу. Ця скульптура прикрашає центральну площу нашого міста, встановлена прямо на бруківці біля фонтану, напроти міського Будинку      культури. Памятник виготовлений із бронзи, висота скульптури зросту дорослої людини. Виготовлення пам’ятника проводилось в Києві. Автор скульптури  Іван Бровді.

Про встановлення скульптури у центрі міста Берталон Товт знав з самого початку, мав бесіду з міським головою Золтаном Ленд’єлом. Ніколи не був проти і не заперечує сьогодні. Каже, що він йому "не заважає". У центрі міста там, де встановлена скульптура, Берталон Бачі буває рідко. До реального Сажотруса часто підходять мукачівці, туристи: розмовляють, питають як справи, фотографуються. Адже побачити його – добра прикмета. Найбільший наплив людей, каже Берталон Товт, на фестивалях та святах. Найдужче радіють Берталонові Товту діти. Часом і його просять потриматися за ґудзик і виконати загадані бажання.  Берталон Товт чистить каміни більше 40 років, за ці роки  мав 7 учнів, з них залишився працювати лише один, бо інші не могли пристосуватися , тому що робота  складна і брудна. Берталон Товт не лише Щасливий Сажотрус, а й батько двох дітей і дідусь трьох онуків.  Професія «сажотруса» - стародавня професія. Завданням сажотруса є перевірка та очистка  комина  в  печі, камині  топці котла для забезпечення вільного виходу продуктів згорання а також систем вентиляції для забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Найчастіше люди даної професії зустрічаються в країнах Північної Європи, наприклад Німеччини.

Сажотрусами зазвичай ставали люди субтильної статури, нерідко на цю роботу брали підлітків, оскільки сажотрусові часто треба було залізти всередину труби. Оскільки професія ця носила якийсь відбиток таємничості (вимазані сажею обличчя виглядало як маска, саму роботу сажотруса ніхто не бачив) з сажотрусами пов'язані деякі забобони, переважно добрі. Зустріти сажотруса вважалося доброю прикметою. А щоб удача напевно знала кого ощасливити, треба було доторкнутися до сажотруса і вимазати в сажі руку. Професія сажотруса почала своє існування імовірно в Німеччині. Однак батьківщиною сажотруса є Данія. Перша будівля де прочистили димоходи, був замок короля Крістіана IV в Копенгагені. Сталося це в 1639 році, чищенням димоходів займався литовець Гудманд Ольсен. У 1728 році в Копенгагені трапилася велика пожежа, яка знищила майже половину цього міста, після якої, проблема тяги камінів і печей вийшла на державний рівень. У 1731 році був призначений перший професійний сажотрус Данського королівства — Андреас Ніешке родом із Сілезії. 11 лютого 1778 вийшов указ Крістіана VII про створення ремісничого цеху данських сажотрусів. У 1917 році були організовані спеціальні курси сажотрусів при Данському технологічному інституті. Гільдія Сажотрусів України створена для того, щоб сприяти об'єднанню сажотрусів по всій території України та  повернути професії сажотруса втрачений престиж. Гільдія Сажотрусів України хоче привернути увагу до необхідності професійної освіти сажотрусів і державного регулювання цієї сфери, що має включати в себе як контроль трубопічних робіт, так і просвітництво населення щодо вимог до утримання та обслуговування димоходів камінів, котлів та камінів.

«Профікемпівці вивчають літературно-просвітницьку діяльність Духновича»

  Пам'ятник відомому поетові, вчителю, культурному і релігійному діячеві О. Духновичу (1803-1865р​​.) - що виступав проти мад'яризації закарпатських українців - встановлений в Мукачеві на вул. Пушкіна в 2007р. Його  автором є  скульптор Михайло Белень.

Олександр Васильвич Духнович – греко-католицький священник письменник, педагог, поет та культурний діяч. У дев'ять років Олександр Духнович продовжив навчання в Ужгородській школі, угорською мовою. Юний Духнович піддавався глузуванням і знущанням, оскільки погано говорив по-мадярськи. Але незабаром він навчився мови так, що говорив нею не гірше ніж на своїй рідній говірці. Закінчивши навчання в Ужгороді в 1823 році, він ще два роки навчався в гімназії в Кошицях. Звідти він був переведений в Ужгородську семінарію, де вивчав богослов'я до 1827.

Після закінчення семінарії був висвячений на священика і за пропозицією єпископа Тарковича направлений до Пряшівської консисторії, де вступив на службу в єпархіальну канцелярію, під начальство секретаря та єпархіального нотаріуса Василя Поповича, який згодом став Мукачівським єпископом. В 1830, не ужившись з єпископом Тарковичем, що мав важкий характер, Духнович залишив службу в Пряшеві й переїхав до Ужгорода, де влаштувався домашнім учителем сина піджупана Ужгородської столиці Стефана Петрова. Але життя в будинку цього великосвітського чиновника обтяжувало Духновича, і через два роки він прийняв рішення повернутися на службу в канцелярію. А вже в 1833 його призначили парохом у село Хмелева, наступного року він був переведений в село Біловежу близько Бардейова. В 1838 О. Духновича призначили нотаріусом Ужгородської консисторії Мукачівської єпархії, де він отримав доступ до багатих бібліотек, в яких містилося багато літератури російською мовою. Захоплення читанням послужило для нього стимулом до письменницької діяльності. Духнович зайнявся вивченням історії рідного краю, богослов'я, драматургією, історією права, педагогікою, став складати вірші. У 1843 році був призначений каноніком в Пряшівський собор, де і служив до своєї смерті. У 1848 році він був призначений благочинним у Пряшеві.

На старість у Духновича почала розвиватися водянка, і він сім місяців пролежав у ліжку. 18 (30) березня 1865 Олександр Духнович помер, причастившись перед смертю з рук єпископа Йосифа Гаганця.

Сьогодні ми так далеко пішли від золотого століття поезії, що іноді навіть соромимося поетичного дару. Адже бути поетом немодно - на книжкових розкладках в основному белетристика в прозі. Видати книгу віршів в принципі можливо, при наявності своїх або спонсорських коштів. А ось отримати від цього прибуток - це майже диво. Чи можна сьогодні вважати поезію професією, або ж віршування - це тільки хобі?  Сьогодні талановитих людей не менше, ніж в тих, що пішли в  століттях. І нас  хвилює питання: чи можна сьогодні «працювати поетом»? Людей, що складають вірші, зараз достатньо. І все ж поезію вже мало хто сприймає як професію. Багато   поетичних співтовариств вважають її «хобі, яким займаються для задоволення». Багато поетів  знаходяться в постійному пошуку спонсорів. Між тим заробити на своєму вмінні складати вірші можна. В Інтернеті є біржі, де продаються вірші та навіть цілі поеми. А заодно - і авторське право на них.

Можливо, що поезія  у когось з профікемпівців, може стати й справою всього життя !

Дослідили професію - фахівця туристичної індустрії

Профікемпівці досліджували професію  фахівця туристичної індустрії, мандрівника. Туристична галузь на сьогодні є найперспективнішою галуззю економіки. Світовий досвід та практика економічної, соціальної і політичної стабільності розвинених країн підтверджує той факт, що географічне положення держави, природно-кліматичні ресурси, історичні пам’ятки та здобутки культури стають загальним благом лише завдяки туризму. Зважаючи на сучасні тенденції світового ринку туристичної галузі, підготовка фахівців у даній сфері є нагальною життєвою необхідністю.

Фахівець з туризму: хто він?

 Менеджер з туризму – це фахівець, який займається організацією, формуванням, продажем та обслуговуванням туристичного пакету клієнтів.  Нині це одна з найбільш затребуваних професій в індустрії відпочинку та розваг. Найвищим професіоналізмом такого спеціаліста вважається вміння розшифрувати мрію клієнта. Для досягнення бажаного результату менеджеру з туризму буде замало виконувати роль пасивної фігури, яка тільки презентує товар, йому потрібно заволодіти увагою клієнта, продемонструвати перспективи майбутніх вражень, помріяти разом про майбутній відпочинок і лише тоді запропонувати його.

      Переваги професії:

Основними перевагами даної професії є можливість подорожей (як ділових поїздок, так і купівля путівок за зниженою ціною). А також дана професія в Україні належить до найбільш високооплачуваних. Конкуренція на ринку досить велика, і успіх компанії залежить від того, наскільки менеджер з туризму зможе переконати клієнта вибрати саме їх пропозицію. На даний час вимоги до кандидатів на посаду менеджерів з туризму значно зросли. Роботодавці вимагають знань туристичних напрямків, іноземної мови, володіння навичками комунікації та вищу профільну освіту.

Професія "скульптор"

«Маленька скульптурка  в центрі міста»

        Міні-скульптури викликають захват у туристів завдяки свої формі та вигляду. Вони постають кумедними, страхітливими та милими. Міні-скульптури так подобаються подорожуючим, бо треба постаритися, щоб їх знайти. І ми впевнені, що результат виправдає усі очікування.

        На вулиці Пушкіна у Мукачеві встановлений  міні-пам’ятник . Автором міні-творіння є скульптор Михайло Колодко. Маленьку скульптурку присвятили князю Трансільваніїї, керівнику угорського антигабсбурзького повстання Ференцу Ракоці ІІ. Навколо скульптури є надпис: "З Богом за Батьківщину і Свободу". Це лозунг, який був популярний у Мукачеві в 1703 році. З 1680 року родина Ракоці остаточно осіла в Мукачівському замку, який пізніше стане оплотом повстанців на чолі з ним і до якого Ракоці мав особливо теплі почуття протягом усього життя. Профікемпівці досліджували  скульптуру - як вид мистецтва. Скульптура – вид мистецтва, пов'язаний зі створенням об'ємних художніх форм у реальному просторі. Саме тому скульптор спирається на практику пластики та моделювання, які необхідні йому для відтворення об'ємності фігури чи предмету.

Дослідили професію "квітникар-озеленювач"

В  Мукачеві навіть в осінню пору продовжує цвісти Алея троянд, яка висаджена на центральні площі у мікрорайоні «Росвигово» і розташована поруч з площею Героїв Майдану. На алеї  було висаджено 2652 кущів чайно - гібридних сортів  троянди. Це червоні, абрикосові та білі троянди. Мукачівці та гості міста мають можливість милуватися алеєю троянд, і в будні, і особливо у вихідні дні нерідко можна спостерігати, як люди фотографуються на тлі алеї.  Профікемпівці теж скористалися такою можливістю та дослідили професію квітникаря-озеленювача.

Квітникарі роблять наше міто красивим,  заквітчаним, зеленим. Від їхніх умінь та працьовитих рук залежить чи будуть клумби, газони, кущі та дерева доглянутими.

 Ці люди створюють красивий інтер’єр вулиць, бульварів, присадибних територій, парків. Без них місто би поросло бур’янами, а клумби перетворилися на занедбані ділянки.

       «Пізнаємо прекрасне - знайомимось з професією "художник"

    Арт-салон «Святий Мартин» розташований в мальовничому центрі м.Мукачева. З початку свого існування, а саме з 1997р. тут проходить постійна виставка та продаж творів мистецтва. Представлені роботи як вже відомих авторів так і сучасних. Тут також є всі необхідні матеріали для  художників, також сувенірна продукція. Профікемпівці насолодилися роботою художників та мали нагоду зустрітися з власницею арт-салону Наталією Михайлівною, яка провела екскурсію по салону, а також  представила профікемпівцям відому художницю Тетяну Мучичку, яка працює в жанрах пейзажу  і натюрморту, має персональні виставки  в Україні та Польщі, всі її роботи знаходяться в приватних колекціях різних країн світу.

Художники - це діячі мистецтва, справжні творці. Зародилася ця професія в глибокому минулому. Ще первісні люди зображували на стінах печер сюжети свого побуту і діяльності. Саме вони дали початок творчим процесам і зародження живопису. Особливою популярністю художники користувалися в період античності. Дане мистецтво стрімко розвивалося, а майстри отримали повагу. Професія художника — це творча праця, що вимагає хорошої фантазії, натхнення і володіння техніками малювання. 

  "В гостях у книг -професія "бібліотекар"

    Профікемпівці  знайомляться разом з фахівцями  Мукачівської  центральної бібліотеки ім.О.Духновича з «азами бібліотечної справи», адже в останню неділю вересня  будемо разом святкувати « Всеукраїнський  день бібліотек». Отож в нашій залі, як ніколи  буде  весело, цікаво, креативно…

   Декому з нас здається профікемпівців, здавалось  що  професія бібліотекаря полягає в тому, щоб просто взяти з полиці книжку і видати її читачеві. І більшість наших однолітків  теж    вважають, що вже в такому місці, як бібліотека, будь-хто зможе працювати.  Ми всі  щиро дивуємося з того, що бібліотечна професія вимагає знань, підготовки в спеціалізованому учбовому закладі. Але ж нині всюди сучасні технології, покладені на новітні системи. Мабуть це і є однією із причин, чому сьогодні цю  спеціальність охоче опановує молодь. Здається, зараз бібліотекар-це один з тих людей, які повинні вміти все: бути фахівцем з інформаційних технологій, культурологом, піарщиком, літератором,  дизайнером, деколи психотерапевтом, не кажучи вже про функцію „масовика-витівника”, бути „жвавим” бібліотекарем, адже тиша в бібліотеці сьогодні явище необов’язкове.

    Вимоги до бібліотечного спеціаліста висуваються сьогодні як суспільством, бібліотекою, бібліотечною діяльністю, так і користувачем.

Ця професія вимагає ерудованого, креативного, комунікабельного, розумного, інтелектуального, творчого, справжнього фахівця своєї справи.

    Бібліотеки існують вже понад 5000 років .

Ця професія дає змогу спілкуватися з людьми та допомагати їм. Працівник бібліотеки – перша людина, яка дізнається про новини у світі інформації. Люди, які працюють в цій установі, виконують почесну місію - вони несуть людям радість спілкування з книгою. 

     Сьогодні у бібліотечній справі залишаються лише ті, хто має покликання до цієї професії, любить її, цінує , та на ділі,   доводять  відданість духовній культурі.

      Бібліотекарі – це порадники на шляху до вершини знань та мудрості, збирачі духовних скарбів та провідники у світ непізнаного.

Як стати виноробом? Досліджуємо професію

У виноробство люди приходять для творчої самореалізації та здійснення мрій. Це дуже творчий процес.Без любові тут робити абсолютно нічого. Якість вина на три чверті складається з якості винограду і лише на чверть з уміння винороба.

Мукачівщина надзвичайно придатна для вирощування винограду і місцеві жителі користуються цими привілегіями і з кожним роком кількість виноробів збільшується. В цьому переконатися можна було на фестивалі «Бобовищенське гроно», де представили свої вироби понад 30 виноробів району.

Досліджуємо професію «майстра  лозоплетіння»

Плетіння з лози старовинна професія, яка переживає новий розквіт. Плетіння з лози застосовували ще в давнину. Старі майстри вміли створювати вельми складні предмети: лежанки, короби. Вони робили їх з очерету, бамбуку і лози. Зараз це ремесло дуже популярне. У лозоплетіння прийшли сучасні інструменти, матеріали, технології і все це дозволяє створювати складні твори: крісла, шкатулки, меблі. На сьогодні є багато підприємств, де виготовляють  плетені вироби на замовлення за межі України. Досвідчений майстер може мати свою майстерню, відкрити свій магазин. Професія майстра лозоплетіння вимагає схильності до ручної праці, хороша моторика, окомір, міцність рук та фантазія.

На фестивалі ми зустріли людей, які займаються ремеслом «лозоплетіння» та пройшли майстер-клас у досвідчених майстрів.

«Всі професії в театрі важливі.

Досліджуємо професії режисера, актора, хореографа»

  Сьогодні наша команда «MunkachBand» вирушила до Мукачівського драматичного театру  дослідити  театральні професії та поринути у прекрасний світ творчості. Дітей радо зустрів директор – художній керівник театру Юрій Федорович Глеба та провів екскурсію театром, розповів, що раніше театр мав переважно російськомовний репертуар, а з 15 жовтня 2014 року колективом театру прийняв рішення усунути із назви означення «російський». 9 лютого 2017 року Мукачівською міською радою було створено комунальний заклад «Мукачівський драматичний театр» на базі Закарпатського обласного державного драматичного театру. Профікемпівці мали змогу побачити театральну групу, яка проводила репетицію вистави «Князь Корятович» легенду Мукачівського замку та спробувати себе в   професіях. Юрій Федорович гостинно запросив профікемпівців на виставу, яка відбудеться сьогодні 5 жовтня.  

 Театр сьогодні — це живий, цікавий театр, який зберігає свої найкращі традиції, відмінну акторську школу, вірність високій літературі, зразковий постановочний рівень і, головне — прагнення говорити про світ та людину, про те, що змушує глядачів думати та відчувати, радіти та страждати. Коллектив не боїться  експериментувати зі сценічною формою.

 В театрі всі професії важливі, бо вистава – це і водночас і творчість і виробництво. Щоб театральна вистава дійшла до глядача потрібно прикласти  чимало зусиль людей різних професій. Це і декорації, освітлення, архітектурні прикраси.

 Неможна уявити  виставу без музичного оформлення, яким займається звукооператор.

 Драматург - автор літературного тексту.

 Режисер – керівник сценічного   життя, режисер  постановник спектаклю.

 Актор - володар сцени, роль, яку він виконує, створюється  його душею.

 Хореографи створюють  особливу  атмосферу  вистав.

Після відвідин театру, ми зробили висновок, що театр – це мистецтво колективне  і щоб вистава дійшла до нас, глядачів, потрібно докласти чимало зусиль  людей різних професій.  Запрошуємо гостей та жителів Закарпаття до нашого чудового театру!

«Досліджуємо професію вчителя»

   Прекрасна професія! Найблагородніша серед інших. Учитель навчив нас писати й читати перше слово в житті - "мама". Потім такі, як земля, сонце, народ, праця. І не тільки навчив писати й читати ці слова, а й допоміг збагнути їх глибинний зміст, прищепив відповідальність обов'язку, допоміг нам поступово знаходити своє місце в житті.

Учитель живе в кожній людині,  тому жодна професія не обходиться без вчителя. Час і прогрес відводять деякі професії в архів. Та серед небагатьох незмінних  є одна, найверховніша — Учитель, який  несе  все добре, мудре, світле й чисте.

Професія вчителя – найпотрібніша і найпрекрасніша в нашому суспільстві. Від учителів багато в чому залежить майбутнє покоління. Робота вчителя – дуже відповідальна.

Дорогий вчитель! Виходячи на відкриту життєву дорогу, ми беремо з собою і частинку Вашого тепла, Ваших знань і вмінь, вкладених у виховання ще одного покоління випускників. Вчитель — це не просто професія, це покликання. Низький уклін Вам за важку, але вкрай необхідну працю!

  Професія "пекар"

   Професія пекаря є почесною  та водночас складною. Так, сучасний пекар повинен мати гарну теоретичну підготовку з органічної хімії, основ мікробіології, математики. Кваліфікованому спеціалістові необхідні професійні навички та досконале знання будови та принципів роботи машин і механізмів.

Пекарі мають бути фізично витривалими, спостережливими, охайними. Це творча професія. Хлібобулочні вироби треба пекти з любов’ю та натхненням. Професія пекарів завжди була і залишається почесною в нашому суспільстві. Без хліба немає життя!!!

   Цього осіннього дня наша команда вирушила до Коропецької пекарні прокласти запашний, туристичний  шлях ! Хліб є   основним харчовим продуктом – його виготовлення і споживання перетворювалися на своєрідні ритуали. Самі ж традиції випікання передавалися від матері до дочки. А в наш час  підготувавши інгредієнти й натиснувши дві-три кнопки, можна за кілька годин тримати в руках запашну, хрустку паляницю  і зробити це можна      вдома, не витрачаючи багато зусиль. Проте ще добре знають і дотримуються бабусиних рецептів закарпатські господині, бо    справжній ароматний хліб печеться тільки в печі, лише тоді від буде і смачним, і корисним! В пекарні працюють дві  зміни  пекарів ,   одні вночі випікають хліб, інші вдень виготовляють калачі, тістечка, печиво. Нині випікають у В. Коропці і хліб із кукурудзяної муки, і з висівок, і калачі по-домашньому, і навіть тістечка. У технологічному процесі не використовуються  жодні  добавки .У цьому, певно, й успіх продукції. Особливого ж смаку  хлібу додає те, що печеться  на дровах, – розповіла дітям  майстер-пекар, який працює тут понад десять років. Така паляниця тиждень не черствіє.

Не забули і про професію "двірника"

В Мукачеві на кільцевій розв’язці вулиць Михайла Токаря та Івана Франка  є  унікальний   пам’ятник  цигану , який підмітає вулиці.

Автор роботи - почесний громадянин Мукачева, народний скульптор Іван Бровді.   Скульптура дійсно унікальна, подібних немає не тільки на Закарпатті та Україні, а й у Європі.  Цей пам’ятник на честь тих людей, які підтримують чистоту в нашому місті.  Він став  символом того, що Мукачево насправді чисте місто.  Мукачево ,це  єдине місто в Україні, де пам'ятники ставлять простим людям. В місті є    пам’ятник  сажотрусу і  – простому рому-господарнику. У скульптурі рома-господарника нема нічого образливого і   дискримінаційного, бо вона символізує чистоту та повагу до кожної професії, у тому числі двірника !

 «Всі професії важливі, всі професії потрібні», – говориться в старій приказці. І це правда. Саме головне – серед безлічі професій нам профікемпівцям  знайти свою, удосконалюватися в ній і приносити користь людям!

Знайомились з професією "кондитера"

В нашому чудовому місті є  Кондитерський дім Bondarenko , який є  справжнім  раєм  для ласунів. «Кондитерський дім Бондаренко» — це  бренд для Мукачева. І сьогодні  наша команда «MunkachBand»   вирушила  більше дізнатися про професію кондитера.

Нас гостинно зустрів власник  кондитерського дому Ігор Семенович Бондаренко і провів нам пізнавальну, солодку екскурсію, та розповів, що  вся продукція виготовляється за новими  унікальними  технологіям, у виробництві використовуються тільки високоякісні натуральні інгредієнти, кожен з яких володіє сертифікатом якості.    Кондитери слідують старовинним рецептам, а також готують відповідно до власного задуму.   Ми побачили , як кондитери  «чаклували»   над виробом  до тих пір поки  він не   закохав  в себе з першого погляду , а  ще  побачили   безліч видів шоколаду, випічки і цукерок.  Аромат свіжої випічки та шоколаду був в кожному цеху. Ігор Семенович пригостив нас   випічкою, цукерками  , шоколадом , та розповів свою життєву  історію , як він став бізнесменом.  В  14 років     на літніх канікулах  підзаробляв  у свого дяді кондитера , сіяв муку, молов пудру, варив  сгущене  молоко. Потім почав сам пекти , щоб радувати свою маму. Пекти  йому подобалось завжди , але коли підріс , вибрав іншу професію, став військовим . В 1998 році відкрив кофейню  «Edusсho», та   створив кондитерський цех . Починали дуже скромно ,працювало два кондитери , які старалися щоб випічка була якісною  і натуральною, експериментували, творили , вивчали традиційні та класичні рецепти. А потім «зачарували» клієнта  смачною  випічкою і все закрутилося. В цьому році кондитерський  дім святкував своє 20 річчя . На сьогодні в кондитерському домі працюють  50 кондитерів, та 50 осіб обслуговуючого персоналу. Кондитери їздять на чемпіонати мира по виготовленню кондитерських виробів ,та займають призові місця.

Ми побачили , як виготовляється мармелад  із натуральних фрешів , відвідали    цех де готували  макаруни   з мигдальної муки і спробували їх, вони дуже смачні! Ми побачили , як кожен кондитер вкладає  душу в свою випічку , своє вміння, творчість і  в результаті  виходять  неймовірно красиві, солодкі  витвори, які всі дуже люблять .

Ігор Семенович дав  нам  цінні поради у  правильному майбутньому виборі професії , тому  що вже   пора визначити свій професійний життєвий шлях. Багато  з нас  хочуть бути банкірами, юристами, психологами, стоматологами і т. п. А ми всі , після відвідин кондитерського дому  захотіли стати кондитерами , мати  цікаву, творчу, а ще можна сказати – «солодку» і «смачну» професію.  Професію «кондитер» може отримати практично кожен бажаючий, але стати справжнім Майстром своєї справи дано не всім. Художній смак, прагнення до постійного вдосконалення та освіти — необхідні риси для бажаючих досягти вершин. Саме в таких випадках відкриваються перспективи стати професіоналом і створити власний шедевр, який увійде в історію кондитерсва!

Профікемпівці  «MunkachBahd» в Чинадіївському замку знайомляться з скульптурою Лавранта Бокотея!

Прокладаючи свій туристичний маршрут по Мукачівщині в Чинадієвському замку Сент- Міклош ми побачили роботу яскравого  представника  сучасного мистецтва   Лавранта Бокотея , який поєднує в своїй художній практиці такі програмні течії, як абстрактний експресіонізм та сюрреалізм. Його скульптури дуже особливі і експресивні, але в той же час наповнені ніжністю і душевністю.

 Лаврант Бокотей потяг до творчості відчув досить пізно – у 18 років, однак вчасно, аби віддати перевагу художній освіті над медичною. Закінчив Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва. Працював художником-декоратором у Російському драматичному театрі в м. Мукачево та художником-оформлювачем у Криму. Тривалий час мешкав у Росії, де також стверджувався професійно та творчо. Нині мешкає в селищі Чинадієво. Його живописні твори знаходяться у приватних колекціях та музейних збірках в Америці, Англії, Туреччині, Угорщині, Румунії, Норвегії, Канаді, Єгипті, Росії й Україні, він  проводить  персональні  виставки  з  своїми унікальними  роботами. Тепер шанувальники його творчості мають можливість і в Мукачеві насолоджуватися шедеврами сучасного мистецтва. Скульпторами називають художників, що створюють скульптури. Іншими словами, вони творять твори мистецтва об’ємно-просторових форм, які можна відчувати.  Професія скульптора припускає, що майстер володіє певними знаннями, в тому числі техніки і технології створення творів. Він повинен вивчити основи та історію образотворчого мистецтва, культуру, розбиратися в питаннях монументальних ансамблів і скульптур. Справжній професіонал має образне уявлення реальності, може створити образ, на основі словесного опису. Фахівець повинен мати художні здібності, почуття гармонії, смаку і симетрії. У нього повинен бути розвинений художній і естетичний смак.   Професія скульптора  корисна    суспільству. Це творча робота, що дозволяє проявити себе як талановитого майстра. Вона захоплююча і дуже  цікава і ми в цьому переконались! Запрошуємо і Вас!

Команда  «MunkachBand» дослідила  професії у сфері швейного виробництва на одній із провідних фабрик міста Мукачева.

Правильний вибір професії — запорука майбутнього щасливого життя.

У всі часи в суспільстві панували певні погляди, смаки, художнє уявлення про одяг. І все це пов’язано із професіями дизайнера, швачки, лекальника, прасувальника. Вони є одними з найдавніших і водночас найсучасніших і найнеобхідніших людям професій.

Так, результатом праці швачки є одяг: жіночий, чоловічий, дитячий, зимовий, літній і демисезонний, верхній і легкий. Швачка — одна зі стародавніх професій, яка докорінно змінилася в процесі науково-технічного прогресу суспільства. Впродовж тисячоліть людина виготовляла одяг вручну. Специфічною особливістю роботи є фіксована сидяча поза, що передбачає наявність робочого стільця, який регулюється по висоті й куту нахилу спинки. З метою профілактики втоми та відновлення працездатності швачки використовують регламентовані перерви для відпочинку. Хоча професія швачки фізично неважка, але людина, яка працює за цим фахом, має бути фізично витривалою. Швачці необхідні хороша зорова координація та точність рухів, швидка реакція, високий ступінь рухливості й чутливості пальців і кистей рук, гострий зір і чітке сприймання кольорів.

Дизайнер одягу — це фахівець легкої промисловості, який займається проектуванням і створенням швейних виробів. Виникнення дизайну одягу як окремої галузі дизайну належить до 19-20 століть, періоду розвитку масового виробництва одягу, яка повинна була поєднувати красу й користь. Відтоді одяг проектували для того, щоб задовольняти відповідні духовні та матеріальні потреби її власника. Сучасний дизайн одягу відповідає способу життя й потребам людей. Він орієнтується на нові тенденції як в матеріалі, так і в якості одягу. До сфери професійної діяльності дизайнера одягу належать розробка концепцій колекцій одягу, добір тканин і фурнітури, складання технічної документації, що супроводжує виробництво одягу. Дизайнери розробляють моделі, елементи декорацій тощо вручну або на комп’ютері за допомогою спеціальних програм. Наша країна має своїх модельєрів, які вже роблять упевнені кроки на світових подіумах, мріємо, що хтось із нас стане відомим світовим дизайнером -модельєром !

У швейній промисловості нашого міста важливою є також професія лекальника. Він створює лекала зі спеціального паперу для виготовлення швейних виробів. Лекальник розробляє та виготовляє лекала виробу різних розмірів, це так звана ростовка. В експериментальних цехах розробляють модель виробу та його викрійку на типову фігуру. Розробляють лекала вручну за допомогою відповідних інструментів  олівця, кравецької стрічки із сантиметровою шкалою, лінійки,  або на спеціальних машинах.

Робота прасувальника пов’язана з волого-тепловою обробкою швейних виробів і деталей з тканини. Прасувальник здійснює пропрасування, припрасування, розпрасування та запрасування швів, відтягування зрізів. Крім цього, він виконує запрасування під шаблон зрізів кишень, поясів, комірів, поясів тощо. До його обов’язків також входить дублювання деяких деталей швейних виробів клейовими матеріалами для їх ущільнення. Крім цього, прасувальник здійснює кінцеву волого-теплову обробку виробів. Для її виконання сучасні швейні підприємства  міста обладнані спеціальними паровими манекенами. Прасувальник часто допомагає швачці завершити втілення задумів художника-модельєра.

Досліджуємо  професію «бармена» !

Ми, команда «MunkachBand», завітали до кількох кав’ярень нашого міста, щоб дослідити професію бармена, адже гості нашого міста постійно стикаються з фахівцями цього напрямку. Мукачево є меккою кав’ярень, де готують надзвичайно смачні страви та напої, які приваблюють туристів. Професія «бармен» висуває до працівника ряд вимог, а саме: наявність у людини охайності, розвиненої пам'яті, уваги, мислення, доброї координації рухів та швидкої реакції, розвитку сприймання, емоційної стабільності. Професію «бармен» набувають у професійно-технічних навчальних закладах. Знання, вміння та навички, отримані під час навчання за професією бармена, допоможуть працівникові оволодіти іншими суміжними професіями, такими, як буфетник, офіціант, метродель.

Мережа закладів громадського харчування у Мукачеві з кожним роком розширюється за рахунок створення приватних ресторанів, барів, міні-барів, кафе, кафетеріїв. А це, в свою чергу, викликає створення нових робочих місць. Ймовірність працевлаштування залежить від кваліфікації бармена. Ми спостерігали, що робочий день бармена - це ціла низка психологічних контактів з відвідувачами. Адже люди, які звертаються до барменів, відрізняються один від одного і віком, і характером, і вимогами. А потреби, які привели їх до бару, ресторану чи кафе, у всіх спільні - відпочити від повсякдення, відсвяткувати якусь подію. Тому спілкування бармена з клієнтами дуже важлива річ. Своєю коректною поведінкою він може створити гарний настрій у відвідувачів. Як правило, барменів готують із кращих висококваліфікованих офіціантів. Вони повинні знати основні правила етикету і мати хороші манери, тобто вміти виявляти повагу та увагу до гостя.  Ми зробили висновок, що  бармен не тільки повинен бути доброзичливою людиною, а й психологом!

Досліджуємо професію "фармацевта"

  Кожен турист має десь жити, харчуватися, розважатися і саме головне не хворіти! Однак туристи стикаються з прикрими ситуаціями, травмами  або ж раптовим погіршенням самопочуття. І що ж робити, якщо ти в чужому, незнайомомі місті? Ми вирішили дослідити для Вас можливість отримання фармацевтичних послуг у нашому місті. У Мукачеві є низка аптек, які працюють цілодобово і в будь-який час доби можуть надати свою кваліфіковану допомогу не тільки місцевим мешканцям, а й гостям.

І сьогодні ми  вирішили дослідити  професію фармацевта -  фахівця,  який   добре розбирається в лікарських засобах. Він їх не тільки розрізняє, але і при необхідності може підібрати аналоги або ж виготовити на вимогу лікарську     мікстуру або мазь. Ця професія  передбачає   глибокі знання про складові кожного медикаменту, взаємодії його з іншими препаратами, побічні дії і протипоказання лікарських засобів. Незважаючи на те, що професія фармацевт передбачає лише середню спеціальну освіту, вона дозволяє спеціалісту працювати не тільки в аптеці, але і на фармацевтичній фабриці, на аптечному складі, у фармацевтичній компанії і в науково-дослідних інститутах. Ця  спеціальність дозволяє виявляти різнобічні якості особистості - адже фармацевт може працювати і з людьми, і, при бажанні, залишатися в лабораторії, наодинці з мікроскопом. Професія фармацевт передбачає наявність у претендента певних людських якостей, які дозволять йому в подальшому стати успішним у своїй галузі і зробити кар'єру. Для цього фахівець повинен володіти не тільки відмінними знаннями в області хімії, біології, психології, латини і комп'ютерних технологій, але і мати витримку і доброзичливість. Так як найчастіше місце роботи - це аптека, фармацевт змушений спілкуватися з великою кількістю людей. Багато з них мають похилий вік і приходять не тільки за ліками, але і за співчуттям, а чуйність і уважність вселяють в клієнта впевненість у тому, що придбане засіб обов'язково допоможе. Ми зрозуміли, що фармацевтичний бізнес стрімко розвивається, тому фахівці в цій області стають все більш затребуваними!

Тому, шановні читачі, ми запрошуємо Вас відвідати наше місто над Латорицею, де Ви завжди і в будь якій ситуації зможете скористатись послугами фармацевтів і отримати необхідні Вам лікарські препарати.

Професія "продавець"

Взагалі, ми любимо  мандрувати, шукати щось автентичне, таке, що доповнює уже відомі на сьогодні дані про минуле. Сувенірна продукція  користується  стійким попитом, особливо якщо розміщуються в місцях, де буває багато туристів. Етнічна тема завжди викликає інтерес у покупців і    товари ручної роботи, дуже улюблені туристами в нашому місті. Ми вирішили поділитись із нашими читачами інформацією про те, де можна придбати креативні та цікаві сувеніри нашого міста. Отже, у Мукачеві Ви можете завітати до таких магазинів як «Калинка», «Souvenirs» та арт-салон «Святий Мартин», де можна придбати для себе обереги, кераміку, кавові сервізи, декоративну кераміку, гончарний мальований посуд, глечики, миски, горщики для квітів, картини, художній розпис по дереву, розписні вази, салатниці, кухлі, набори для сипких продуктів, розписні тарілки,  картини професійних художників та аматорів. Всього кілька тисяч найменувань виробів закарпатських митців представлено в даних магазинах. І великою перевагою є те, що всі вони розташовані в серці нашого міста, поруч із пам’ятниками, будівлями історичного значення та памятками архітектури.

Відвідуючи ці заклади, ми не могли оминути професію продавця і разом з тим дослідити її. Це професія для тих, хто любить спілкуватися. На перший погляд, у цій професії немає нічого складного: не потрібно готуватися до уроків і перевіряти зошити, цілий день бити відбійним молотком, відповідати за життя людей — проте кожен день необхідно бути готовим до зустрічі з клієнтами, успішно презентувати свій продукт чи послуги. А це — певна перемога над собою, над своїми страхами. Необхідно вміти знаходити взаєморозуміння з покупцем, знати, як його завоювати, як донести до нього справжню необхідність товару, як боротися із втомою і негативними емоціями, як створювати ефективну рекламу своїх товарів та послуг, і в результаті – стати успішною людиною. Чесність, відкритість, комунікабельність — ось основні риси, які притаманні  цій професії. Професія продавця — особлива. Вона вважається робітничою, але має творчий характер. Адже, крім професійної підготовки, необхідно мати знання етики і психології поведінки продавця.  Враховуючи зміни в суспільстві, торгівля вимагає новітніх технологій, нових форм роботи. Людина, яка працює в сфері торгівлі повинна бути впевненою. Щоб бути впевненим, треба бути майстром своєї справи, знати свій товар — його особливості, характеристики, корисні властивості, переваги і т. д. Також такій людині варто вміти викликати довіру у покупця. Для цього потрібно мати хороший настрій, бути доброзичливим та охайно виглядати. Хороший продавець повинен вміти ставити запитання, щоб виявити потребу покупця в тому чи іншому товарі. Хороший продавець той, хто вміє розговорити покупця і ненав’язливо підвести його до думки про покупку!

Знайомимось з професією "покоївка"

Ми сьогодні проклали туристичний шлях  до готельного  комплексу  розташованого на місці мисливського палацу австрійського графа Шенброна, який за своєю архітектурою нагадав нам його осучаснену копію. "Троянда Карпат" оточена неймовірною природою, яка тішить око в будь-яку пору року: величні гори, вишукані сади та водойми.

 Готельно-відпочинковий комплекс «Троянда Карпат» гармонійно поєднав   європейський сервіс та цілющий закарпатський клімат і дав підстави називати «Троянду Карпат» ідеальним місцем для повноцінного сімейного та компанійського відпочинку, який наситив нас позитивними емоціями, наповнив   життєвою енергією та додав нам  творчого натхнення!

Також ми дослідили професію покоївки, бо вважаємо Мукачево, привабливим містом для туристів, і тут готельний бізнес стає щоразу актуальніший. І одна з найзатребуваніших професій у цьому бізнесі – покоївки. Бо ідеальна чистота та затишок – найважливіший показник престижності закладу. І саме бездоганна робота цих працівників, одна з ознак успішного готелю. А хороша працівниця ніколи не залишиться без роботи. Щоб  стати професіоналом, не обов’язково мати освіту. Головне – бажання навчатись та працювати. Немає у цій професії вікових обмежень. Професійно важливі якості цієї професії - акуратність, моторність, витримка, уважність, комунікабельність і чесність.