«Професія  фотомоделі. Досліджую» 

 

Сьогодні я, учасниця команди «MunkachBand» Яна спробувала себе в ролі фотомоделі. Вражаючі фотосесії для модних журналів, фото на обкладинках глянцевих журналів, захоплені погляди перехожих та величезні гонорари, про це мріють юні леді. Останніми роками молодь вважає професію моделі дуже престижною і намагається прорватися на подіуми. І недарма, адже модельний бізнес дуже поширений в Україні. Бо нині реклама потрібна кожній компанії чи бренду, і моделі якраз виконують цю функцію. Закарпатські дівчата дуже красиві, тому майже кожна пробує себе у модельному бізнесі. А оскільки затребуваність цієї професії зростає, багато хто хоче реалізувати себе в індустрії моди. Професія  моделі вимагає повної самовіддачі. Для роботи моделлю потрібно мати колосальну стресостійкість, силу волі, витривалість, хитрість і мудрість і  найголовніше, що повинно бути в моделі – харизма, сильний і яскравий дух, що дозволяє вкладати енергію в фото і виступи на подіумах. Адже на фото ми бачимо не тільки риси обличчя і колір очей – ми бачимо внутрішній стан, настрій, наповнення. Втомлений, розбитий, озлоблена людина не зможе передати відчуття внутрішньої сили, яке чіпляє найбільше. У моделей дуже щільний і насичений графік, тому важливі працездатність, вміння працювати на знос в будь-яких умовах. Сьогодні я здійснила свою свої мрію, навіть дитячу. Фотомодель - це цікаво і ця професія  має багато перспектив, таких як подорожі та  нові знайомства.  

 Команда «MunkachBand»  пізнаємо і досліджуємо.

Сьогодні ми командою   завітали до  центру зайнятості  з метою дослідження  світу професій. Яка професія найвідповідальніша?  Звісно  керівника   бо  він ,  визначає  людям роботу в рамках даної  йому влади. Керівник - це не посада, а психологія, спосіб життя і спосіб думки.  Зустрівшись з   керівником центру зайнятості  та поспілкувавшись  , ми дізналися про основні функції   керівника , та правила успішного керівника. З ранку - план справ на сьогодні. Керівник , завжди думає про потрібний результат    спрямований у майбутнє, а не розбирається в минулому. Всі  завдання  в нього  розставлені по пріоритетам  і   зосереджується  на найважливішому. Робота завжди повинна бути на позитиві.  Кожні 15 хвилин керівник  повинен  звітувати собі  про зроблене. А  ввечері   підводити  підсумки  дня , та  формувати  план  справ на завтра.  Якщо у людини завдання організувати свій вплив на   команду - це лідер. Якщо у людини завдання організувати справу, або процес , то  це керівник.  Ми думаємо , що ще одне важливе вміння для професійного керівника , те  що  він повинен тримати свій колектив згуртованим. Принцип «розділяй і володарюй» може погано позначитися на роботі. Керівник повинен: знати своїх співробітників, розбиратися у своїй сфері; вміти організувати роботу, щоб кожен усвідомлював свій внесок у загальну справу; контролювати, а не наглядати. Бажано, щоб він мав відмінне почуття гумору.

«Райський куточок для дітей у нашому місті»

Сьогодні командою «MunkachBand» ми завітали у Мукачівський центр позашкільної освіти, і хочемо запросити і Вас, адже тут є на що подивитись. Цей заклад був заснований 1 квітня 1958 року, а 22 червня 2005 року рішенням обласної ради територію Мукачівського екоцентру його було оголошено пам’яткою природи місцевого значення, під назвою «Учнівський дендрологічний парк», а назву МЦПО отримав 5 червня 2015 року, як комплексний позашкільний навчальний заклад по напрямках: еколого-натуралістичний, туристсько-краєзнавчий, науково-технічний та дослідницько-експериментальний. Центр підтримує тісні зв’язки з державними структурами, громадськими організаціями, загальноосвітніми школами та дошкільними закладами. Екскурсію нам радо провів та показав всю красу центру директор та наш куратор проекту «ПрофіКемп» Олександр Талабішка. МЦПО займає територію близько 1 гектару і налічує майже 200 видів рослин і дерев, більшість з яких занесені до Червоної книги. Літом розмаїття і різнобарв’я троянд відразу ж вражає відвідувачів не лише з Мукачева, а і з цілої Закарпатської області, які тільки зробили перші кроки в цей райський куточок. Справжня гордість центру – фікус, якому більше 80 років, а теплицю зробили спеціально на замовлення і догляд тут за ним теж особливий. Також МЦПО має живий куточок з цікавими мешканцями. Кілька черепах вигріваються на камінні в одному зі ставків. Не обділені увагою дітлахів і кролі, шиншили, фазани, голуби, папуги, морські свинки. Найбільш незвичайними представниками куточку є чотирнадцятирічна свиноматка Мотря . Цілеспрямоване комплексне навчання та виховання в Мукачівському центрі позашкільної освіти дає добрі результати, адже юні гуртківці виявляють інтерес до творчих пошуків та беруть активну участь у громадському житті міста. Своїх педагогів центру діти обожнюють! Вони досвідчені працівники, які неодноразово на найвищому рівні проводили відкриті заняття, конференції, конкурси і отримували дипломи та грамоти міського і обласного рівня. Наша команда хоче подякувати нашому куратору Олександру Георгійовичу за професіоналізм, терплячість та неймовірну креативність. Наснаги вам, хороших діточок і успіхів у всіх ваших починаннях. Здоров'я і посмішок на довгі роки!

«Учасниця команди « MunkachBand» дослідила

педагогічну майстерність мами»

Сьогодні, я учасниця команди «MunkachBand» Ангеліна, дослідила професію своєї мами - педагога, директора навчального закладу. Професію вчителя називають вічною. Вона — одна з найдавніших професій. Адже саме через спеціально організовану педагогічну діяльність школи, діти в майбутньому оволодівають всіма іншими професіями. На вчителеві в широкому розумінні завжди тримається не лише освіта, а й держава в цілому. Я з дитинства спостерігала за своєю мамою, вона завжди така добра, привітна, чуйна і головне – дуже розумна. Я завжди хотіла бути схожою на неї. І це вплинуло на мій вибір професії. І спостерігаючи за її роботою я бачу, що педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, яка забезпечує результативність та якість своєї роботи. А керівник – педагог ще повинен бути людиною культури і вселюдських цінностей, провідником ідей державотворення і демократичних змін, людиною великої душі й доброго серця і моя мама така. Вона справжній педагог, яка працює на майбутнє, випереджати свій час. Важливу роль відіграють ще і особистісні якості педагога, його чутливість до іншої людини, гуманність у помислах і діях. Учитель завжди має бути твердим, непохитним, послідовним у своїх вимогах і водночас гнучким, здатним переглядати окремі свої рішення і вимоги, якщо це зумовлено конкретними обставинами та інтересами справи. Навчально-виховна робота потребує від учителя організаторських умінь і здібностей. Педагог має справу з колективом учнів, яким треба повсякчас керувати, діяльність якого необхідно спрямовувати. Це ж стосується його взаємодії з кожним учнем. Тому ефективність педагогічного процесу залежить від правильної організації праці учителя, його уміння об'єднати і згуртувати учнівський колектив. Учитель — головна фігура педагогічного процесу. Його особистий приклад -це могутній фактор виховного впливу. Завдяки спілкуванню з учнями, вчитель виховує їх не тільки словом, а й всіма якостями своєї особистості. Головне завдання вчителя — навчати і виховувати. У ньому закорінені функції педагога. Цінність учительської праці я вбачаю в умінні бути організатором процесу засвоєння знань , коли вже скоро можу здійснити свою мрію і стати вчителькою, багато зусиль прикладаю для того, щоб усе знати і вміти. Тепер я розумію, що буду у своєму руслі, що правильно вибрала свій шлях . Хоча й нелегка зараз професія вчителя, і не дуже вдячна, проте я впевнена, що це моє призначення. Я спробувала себе в ролі вчителя на уроці , мене люблять діти, а головне – я їх люблю. Я відчуваю, що можу багатьом допомогти в майбутньому. А головне в житті – це дійти до поставленої мети, удосконалити мету. Я вважаю, що професія вчителя – найпотрібніша і найпрекрасніша в нашому суспільстві. Від учителів багато в чому залежить майбутнє покоління. Робота вчителя – дуже відповідальна. Можна не відразу побачити плоди своєї праці, тому що вони проявляються через багато років. І якщо це була наполеглива праця у вигляді виховного процесу своїх вихованців, то результат обов’язково має порадувати і заявити про себе високими їх досягненнями!

                        Як цікаво провести день Валентина в Мукачеві...

 Сьогодні в нашому місті, так як і у багатьох країнах відзначають найромантичніше свято – День закоханих. 14 лютого  традиційно, люди   зізнаються у коханні. А в нашому чудовому місті магазини, кафе, ресторани  прикраюшають свої вітрини сердечками, декорують романтичною символікою.  Наше місто Мукачево в цей день також долучилось до проекту Мін’юсту «Кохання поза часом», тобто шлюб можна було укладати до 24 : 00, а щасливі молодята отримали в подарунок сувеніри і сертифікати на вечерю.

В цей день на пасажирів однієї з маршруток міста, зранку, чекав приємний сюрприз. Салон громадського транспорту прикрасили паперовими сердечками, червоними кульками та різноманітними вітаннями із Днем закоханих. Так, що в нашому місті є і така цікавинка, яку рекомендує команда «MunkachBand». Тому шановні туристи врахуйте цю інформацію при плануванні своєї подорожі до Мукачева наступного року!

Команда «MunkachBand»

«В гостях у представника відомого

бренду Fischer-Mukachevo – виробника лиж»

  У селі Синяк на Мукачівщині працює гірськолижний курорт, де можна добре відпочити, покататись на лижах як професіоналам, так і аматорам лижного спорту.  Він  знаходиться всього за 30 хв їзди від Мукачева. Туди можна дістатись як на легковому автомобілі так і на  пасажирському автобусі.

А ми, команда «MunkachBand», хочемо  розказати Вам, що   в нашій країні  лижі виробляє одна єдина фабрика, яка знаходиться в Західній Україні, а саме в Мукачеві. І це - Українсько-австрійське підприємство  УАП ТОВ "Фішер-Мукачево" – перший  номер  в світі з виробництва гірських та бігових лиж, його продукція є своєрідною візитною карткою України.  Кожні 10 секунд з конвеєра сходить нова пара. Фабрика задовольняє близько половини світової потреби в бігових лижах: їх тут виготовляють 136 видів у кількості 600 тисяч пар на рік. Підприємство виробляє 40 модифікацій гірських лиж... Щоденно за кордон відправляють фургон або й більше лиж. Лижі тестують немов би студентів, бо без  тестування неможливе вдосконалення лижної конструкції, поліпшення ергономічних характеристик. Спочатку лижі випробовують на спеціальному пристрої, на якому вони піддаються різним навантаженням. Для тестування компанія Fischer також запрошує команду з експертів та висококласних спортсменів, які узагальнюють враження. А відгук тестуючого важить багато.   На сьогодні, крім гірських і бігових лиж, фабрика   робить ще і клюшки для гри в хокей (бренди Fischer і TISA), гірськолижні черевики, деталі з композитних матеріалів для машинобудівної промисловості. Зараз також налагоджують виробництво бігового взуття. Продукція поставляється до 43 країн світу. Крім продукції для бренду Fischer підприємство робить продукцію і під замовлення інших компаній. Зокрема для відомих брендів Scott Usa, Stöckli, Tecno Pro, Hagan, Rossignol, Alpina, Splitkein, Tecno.

А наша команда «MunkachBand» рада  запросити   до нашого   міста в фірмовий  магазин FISCHER, де  представлена повна лінійка бренду, що включає:

- гірські лижі, кріплення, черевики, палиці FISCHER;

- клюшки для хокею, ковзани FISCHER, TISA;

- бігові лижі FISCHER, TISA, кріплення, черевики і палиці FISCHER;

- гірськолижний і повсякденний одяг FISCHER, Австрія, SWIX (Норвегія);

- мазі, парафіни для змащення лиж, інструмент по догляду за лижами для сервісу і для любителів SWIX, Норвегія. Лише в фірмовому магазині представлена гірськолижна лінійка C-Line, що складається з 4х моделей лиж ВІП-категорії, черевиків та палиць і для представлення якої було придбано спеціальне обладнання - підсвітлена труба, яка дозволяє у повній мірі роздивитися дорогі лижі. Також тільки в цьому фірмовому магазині представлено норвезький бренд SWIX.

Гості та туристи , приїжайте,  буде  цікаво  всім без винятку!

Команда «MunkachBand» дослідила

«Кімнати господарів замку Планок».

Прогулявшись кімнатами старовинного замку, зібравши цікаву інформацію та світлини, наша команда «MunkachBand» хоче поділитись нею з Вами. З 1989 року Верхній замок Паланка став Мукачівським історичним музеєм. Тоді експозиції розміщались всього у кількох кімнатах. У роки незалежності замок стає добре відреставрованою архітектурною пам’яткою з експозиційними залами, які займають понад 2500 кв. метрів. Тут діють виставки сучасної скульптури, живопису, представлена етнографія та побут мешканців міста і Закарпаття.

Сьогодні, Ви можете заглянути на другий поверх, де розмістилися зали картин закарпатських художників, зал Шандора Петефі, династії Ракоці, кімната князя Федора Корятовича. У картинній галереї музею експонуються полотна видатних українських, угорських, польських живописців, колекція ікон 16-19 століть.

У 2018 році у співпраці з міністерством культури Литовської Республіки, Почесного консула Литовської Республіки в Ужгороді в замку «Паланок» відкрито кімнату, присвячену князю. Тут зібрано матеріали та експозиції з різних куточків України та Литви. Минулоріч в стінах замку литовськими партнерами вже відбулася урочиста презентація проекту «Кімната історичної пам’яті князя Федора Корятовича». Тоді було передано копію портрету князя Корятовича, який зберігається в Мукачівському Свято-Миколаївському монастирі. Портрет став першим експонатом майбутньої експозиції. Сьогодні тут вже облаштований виставковий зал.

Експозиція кімнати складається з трьох розділів: князь Федір Корятович – онук Великого князя Литовського Гедиміна, князі Корятовичі – володарі Поділля та Федір Корятович – князь Мукачівської домінії.

На третьому поверсі розташований зал Експозиції природи та старожитностей Карпат. У самому залі цікавий дах. До 1834 дах був покритий гонтом (дерев'яними дощечками), але після великої пожежі було вирішено замінити гонт черепицею. Сьогодні ж дах замку покритий металочерепицею.

Можна довго блукати доріжками та сходами замку. Відвідати старовинні винні підвали, побачити незвичайні експонати виставок та залишити в пам’яті відлуння духу стародавніх часів. Тож щиро запрошуємо і Вас поринути в цю атмосферу.

 

  

Команда «MunkachBand» в замку «Паланок»

поринула в історію часів правління Федора Корятовича.

   Мандруючи замком, його кам’яними тунелями, коридорами, переходами, ми потрапили до Вернього двору (замку), який спромігся збудувати Федір Корятович за час свого правління (18років). Тут розміщена скульптура в честь відомого князя - володаря замку. 

Від екскурсовода ми дізнались, що у 1362г Київ захоплений Литвою. Литовський князь Вітовт вигнав Подільського князя Федора Корятовича з його земель. Корятович попросив допомоги у свого племінника Сигізмунда (Жигмонда) - угорського короля, на що той запропонував Корятовичу Мукачево, навколишні села і замок замість війни з Литвою. Корятович погоджується і переїжджає сюди. Робить замок своєю резиденцією, зміцнивши його, завіз 60 бочок пороху, 164 гармати різних калібрів ... Прийшов не сам, привів із собою в край 40 тис. чоловік. Сприяв розвитку слов'янської культури. Побудував Монастир, де після смерті був похований. Помер він в 1414р. через два роки померла його дружина Ольга. Дві дочки вийшли заміж за угорських магнатів. Синів не було - тому володіння перейшли знову до угорського короля.

Палець на скульптурі вказує "тут земля слов'янська і тут їй бути".

Сьогодні Федір Корятович відповідальний в замку за здійснення бажань, тому якщо загадати бажання і потриматися за палець князя воно неодмінно збудеться.

У цьому дворику розмістився старовинний колодязь, який також має відношення до Федора Корятовича, адже саме він віддав наказ будувати криницю. А щоб не отруїти воду - колодязь будували під головною вежею Донжон.

Важко було копати криницю, адже гора вулканічного походження, тому довелося буквально довбати скелю. Серед людей ходить легенда, що коли люди дійшли до глибини 75м, а води так і не було, Корятович сам спустився в колодязь і почав бити киркою об камінь. Нервово жбурнувши кирку, він вигукнув: "Та нехай сам чорт копає цей колодязь!". З'явився чорт. «А що я отримаю натомість?», Запитав він князя. - Мішок золота! - Пообіцяв князь. Вода з'явилася, а Корятович засумував - адже мішки золота у нього не було. Тямущі радники князя порадили дати чорту маленький мішечок золота, адже розмір мішка не обумовлювався. Так і зробив Корятович. Чорт, зрозумівши, що його обдурили, стрибнув у криницю - з тих пір вода час від часу то зникає, то з'являється, і чути гул. Це виє чорт, говорили в народі».Насправді тут сейсмічна зона - тому вода іноді зникає, а скелі "труться" і чути характерний гул.

Екскурсовод розповів нам, що конструкція колодязя відтворена литовською кіностудією в 1980-х при зйомках фільму "Ніч повного місяця". Цей макет після зйомок фільму дістався музею в подарунок. У великому колі ходили люди. Одна бочка опускалася, друга піднімалася. Так добували питну воду цілий день для всього двору. Львівські спелеологи в 2008р. очистили криницю від сміття, провели світло, замінили залізні грати склом. Спелеологи шукали таємні кімнати зі скарбами, але так нічого не знайшовши завершили дослідження на глибині 75м наткнувшись на бетонну перемичку.

  Нам було ну дуже цікаво все це послухати і зазирнути в колодязь. А ще ми, потримались за бронзовий палець Федора Корятович і дружньо загадали бажання... Але ми його не озвучимо, бо не збудеться...

Команда «MunkachBand» дослідила історію

володарів замку Паланок - Династію Ракоці

Піднімаючись в замок, зліва від в'їзних воріт Середнього замку, ми побачили напис на триповерховій будівлі - «Rakozci TER» (площа Ракоці) - вказує на те, що колись господарями Мукачівського замку була династія Ракоці.

Як розповів нам екскурсовод, вони володіли замком з 1633 по 1711. У цей час Мукачеве входить в Трансільванське князівство і навіть на деякий час разом із замком стає його центром управління. За цей період чотири покоління Ракоці змінили один одного:

Першими в замку з'явилися Дьердь І Ракоці і його дружина Жужанна Лоратнфі. Трансільванія завжди ворогувала з Австрійською імперією, і поки чоловік проводить час в битвах з австрійцями, його дружина Жужана Лорантфі зміцнює фортецю - добудовує Середній і Нижній замок. Саме тоді фортеця набуває сучасного вигляду. Це був 1657рік.

Друга сім'я - їх син Дьордь II Ракоці вів переговори з Богданом Хмельницьким і королем Швеції Карлом Х про війну з Польщею. Його мета була корона Польщі. Це дорого йому коштувало - поки він воював у Польщі польський коронний маршал Єжи Любомирський за сприяння папи римського (Ракоці були протестантами - отже ворогами Папи), грабував і знищував землі Закарпаття. Дьєрдь II Ракоці був одружений на Софії Баторі - внучці Іштвана Баторі, який побудував напівкруглий бастіон Верхнього замку в Мукачівській фортеці. 

Третя родина - Ференц І Ракоці разом з Батьком і Дядею продовжував боротися проти австрійців. Одружився з Ілонею Зріні. У 1676 році після поразки в черговий битві йому з дружиною вдалося відкупиться від страти. Від отриманих ран Ференц І Ракоці на 31 році життя помирає, залишивши І. Зріні з п'ятимісячним сином і чотирирічною донькою Юліаною. У влади залишилися дві жінки І. Зріні та свекруха Софія Баторі. Скрізь йдуть війни за владу і території. Через два роки замок осаджує трансільванський воєвода Імре Теккелі, який організував з окремих загонів куруців (повстанців) ціле військо. За чотири дні облоги так і не зміг опанувати замком, і змушений був відступити. Там, де безсила зброя, допомогла любов. Імре Теккелі давно хотів одружитись з Ілонею Зріні, але цьому перешкоджав австрійський королівський двір. За підтримки Франції та Туреччини Імре Теккелі досяг значних успіхів у боротьбі з австрійським пануванням. Імператор Леопольд I укладає з ним перемир'я і дає згоду на шлюб з Ілоною Зріні. Пишне весілля відбулося 15 червня 1682р. у Мукачівському замку і тривало 8 днів.

Нареченому було 25 років, нареченій 39.

Навесні 1685р. великий візир Кара Мустафа з 230-тисячною армією виступив проти австрійського імператора Леопольда І і обложив Відень. Його союзником був Імре Теккелі, який зі своїм військом зупинився під Братиславою. Разом вони зазнали катастрофічної поразки від об'єднаних військ Австрії та Польщі. Це був початок вигнання турецьких загарбників з Центральної Європи. Австрійські війська успішно просувалися вперед. Прийшла черга і Закарпаття. Тут знаходилася Ілона Зріні з 16-річної дочкою Юліаною та десятирічним сином Ференцем II Ракоці. Два роки обороняла вона замок з надією, що чоловік допоможе, але Імре Теккелі перебував у Туреччині під арештом - його воїни переходили на бік австрійців і султан більше не довіряв йому.

Чотири генерала на чолі австрійських військ по черзі пробували взяти замок, в якому знаходилося близько 3х тисяч озброєних людей. Один з генералів - Енеас Капрара, запропонував І. Зріні здатися. Однак вона відмовилась і на знак продовження боротьби наказала вивісити на кожному куті замку червоні прапори, що символізують боротьбу до останнього подиху (на противагу білим прапорам - знаку капітуляції).

На сторінках історичних джерел, ми дізнались, що на початку 1688 року Мукачівський замок був єдиною фортецею, яку ще не захопили австрійці. Розуміючи, що немає сенсу більше оборонятися, І. Зріні - підписала капітуляцію. Це відбулося 17 січня 1688р. в «Білому Палаці», в центрі міста.

При підписанні документів генерал Караффа, що приймав капітуляцію, не запропонував Ілоні Зріні присісти, аргументуючи це тим, що не бачив перед собою жінку, а бачив генерала програної армії. Це був своєрідний комплімент. Але ще більший комплімент зробив їй турецький султан Мехмед IV (якому козаки на знаменитій картині Рєпіна писали лист-відповідь). Він нагородив її грамотою атнаме за мужність і подарував маєток в Туреччині де вона пізніше й померла. Це єдина жінка в історії Туреччини, яку нагородили грамотою за мужність.

І. Зріні помістили в монастир у Відні. А між тим Імре Теккелі обирають князем Трансільванії в 1690. в бою з австрійцями він взяв у полон генерала З.Гайстера і пізніше в 1692р. обміняв його на І. Зріні. Разом з нею переїхав до Туреччини у м. Ізмід. Вона померла в 1703, він в 1705р. У 1906 її прах перепохований у г.Кошіце (Словаччина)

Сина Ілони Зріні Ференца II Ракоці направили до Відня. Хто б міг тоді подумати, що через 15 років він очолить наймасовіше повстання проти Австрійської імперії. У 1704р. він захопив мукачівський замок і зробив своєю резиденцією, а в 1707р. звільнив всю Угорщину від правління Габсбурзької Імперії. Вів переговори з Петром I (необхідно було утримувати владу, а з військом яке складається з селян - це дуже важко) Росія допомогти не могла, так як в той час вела війну зі шведами. Тому в 1711г. Ференц II Ракоці змушений був підписати мирний договір. Так закінчилося правління династії Ракоці на землях Закарпаття. Ференц II Ракоці виїхав спочатку в Росію, потім проживав у Франції, а пізніше в Туреччині де і помер в 1735р.

В замку Паланок на одній з терас встановлено скульптуру Ілоні Зріні та її сину Ференцу ІІ Ракоці, а на Нижньому дворі маленьку скульптури Ілони Зрі та Імре Текелі.

Нам, учасникам команди профікемпу надзвичайно цікаво було прослухати, побачити і почитати історичні факти з життя відомих постаттей як нашого краю так і світу. Прогулятися двориками замку, де колись проходили історичні події і жили видатні люди. Запрошуємо і Вас поринути у казкову атмосферу нашого замку Паланок.

Про архітектуру та історію забудови замку "Паланок"

від команди «MunkachBand»

Досліджуючи історію славнозвісного замку «Паланок», ми наткнулись на інформацію про його архітектуру. І довідалтсь, що Мукачівський замок «Паланок» складається з трьох частин. Нижньої, Середньої і Верхньої. Тих, хто вирішив атакувати фортецю, першим зустрічав Нижній замок. Він добудований найпізніше – в 1670р. Навколо нього виритий сухий рів шириною 10-15м, через який побудований дерев'яний міст. Частина мосту піднімалась і закривала собою вхід в Нижній замок. По обох сторонах від мосту підносяться бастіони висотою 14м. Товщина стін цих потужних бастіонів в основі досягає до 3,5м. Для зручного обстрілу входу в замок, бастіони висунуті вперед і мають кілеподібну форму для створення рикошету при бомбардуванні ядрами. Раніше в Нижньому замку проживали вартові. Вони охороняли вхід в замок і командували підйомними мостами Середнього і  Нижнього замків. Зараз же, крім вартових з'явилася каса).
Довжина Нижнього замку всього 43м. У цьому маленькому дворику може розміститися 600, максимум 900 осіб. У середньовіччі в битвах брало участь тисячі воїнів. Тому прорвавшись в Нижній замок воїнам не було ні місця, ні часу, щоб розташуватися. Перед ними була нова лінія оборони - вже Середнього замку. Знову підйомний міст, два бастіони і сухий рів. Стіни бастіонів вже досягають 20ти метрів. Якщо спробувати спуститися і обійти замок по сухому рові, то в кінці шляху чекає глуха стіна, доведеться повертатися ... а весь цей час зверху будуть обстрілювати, обливати смолою і просто закидати камінням, яке у великій кількості виносили на бастіони. У 1624р над входом в Середній замок був розміщений арсенал. У правому бастіоні колись знаходився лицарський зал. Середній замок будувався протягом XVIIст.

Довжина тераси Середнього замку сягає вже 67м. Тут розміщувалися службові, господарські і житлові приміщення. Стоячи у дворі можна розглянути всі етапи будівництва Мукачівського Замку «Паланок» .... Навпроти в'їзних воріт Середнього замку підноситься напівкруглий бастіон.
Замість цього бастіону колись була 6-ти метрова скеля. Ось тут, на вершині скелі, побудували першу кам'яну вежу Донжон, більше нічого не було. Є свідчення, що вже в 1086р. половці 5 днів тупцювали на цьому місці, але так і не змогли захопити башту. Ще через 100 років татари і поляки теж не змогли взяти, але спалили і розграбували місто біля підніжжя гори. У 1242р. Хан Батий навіть не намагався її брати. Так стояла ця єдина вежа на охороні торгового міста до приходу в 1396р князя Федора Корятовича. З цього часу починається основна забудова замку. Він споруджує 4 вежі, з'єднує їх кріпосними стінами, а посередині перебуває основна вежа Донжон, де проживав сам князь. Дві збережених вежі і зараз можна побачити - вони не заштукатурені.

Пізніше, в 1529р., добудований напівкруглий бастіон. Побудував його новий власник замку Іштван Баторі. Його син Стефан став польським королем і очолив польсько-литовське військо, отримавши перемогу в битві з Іваном Грозним за територію Прибалтики та Білорусії (Лівонська війна). Він перший, хто визнав українських козаків як військо і вручив їм знамениті клейноди (1576р): печать, булаву і бунчук, як символи влади козацького війська. Це була подяка козакам за їхню допомогу у війні з Іваном Грозним.

Команда «MunkachBand» занурилась

в історичне минуле замку «Паланок»

І ось нарешті ми, командою «MunkachBand», зібрались на екскурсію до головної родзинки міста Мукачева – замку «Паланок», який вважається одним з восьми чудес України. До зустрічі з ним ми готувались заздалегідь: підняли масу історичних матеріалів, поспілкувались із старожилами, покопались в інтернеті. І тепер, з багажем знань, ми піднялись на підзамкову гору, щоб на власні очі побачити, вже в котрий раз, велич та могутність стін фортеці.

Хочемо поділитись і з Вами, шановні читачі, історією появи замку «Паланок».

Отже, вперше фортеця згадується ще в IX столітті. Це було дерев'яне укріплення слов'янських племен. А ось в такому вигляді як сьогодні - замок виник наприкінці XVIIст. Він розташувався на горі висотою 68м над рівнем міста. А географічно він зайняв дуже вигідне положення на перехресті різних торгових шляхів країн західної Європи:
- 30-40км  від кордонів Угорщини та Словаччини (західна сторона);
- 65км і ви вже в Польщі (північна сторона);
-55км до кордонів Румунії (південна сторона).
  Розміри майданчика з чотирьох терас нагорі – 230 на 110 м. Спершу тут існувало дерев’яне укріплення. Згідно переказів, його штурмували у IX ст. угорські воїни вождя Арпада, у XI ст. – половці, у XIII ст. – хан Батий. Перший кам’яний замок тут заклав князь литовсько-руського походження Федір Корятович, котрий 1393 –1415 р. управляв Мукачевом і околицями як своїм феодальним володінням, отриманим від угорського короля. Після смерті Корятовича замок знову був власністю угорських коррлів, а у XVII ст. – трансильванських князів Ракоці. Серед останніх представників цієї династії були Ілона Зріні, що оборонила Паланок від австрійців (за це стала єдиною жінкою, удостоєною бойового ордену від свого покровителя турецького султана) і її син Ференц ІІ Ракоці. Останній, очоливши визвольну війну угорського народу за незалежність від Австрії, зробив на певний час Паланок державною резиденцією. Нині на одному з бастіонів Верхнього замку встановлено пам’ятник І.Зріні та Ф.Ракоці.   

Після поразки Ракоці замок перетворено на австрійську казарму. З кінця ХVIII ст. Паланок стає найстрашнішою європейською тюрмою. Серед її найвідоміших в’язнів – угорський просвітитель Ференц Казінці, грецький революціонер-державотворець Олександр Іпсіланті, російський анархіст Михайло Бакунін, чеський композитор Іржі Ружічка. 1880 р. бранці підняли бунт, вирвалися з камер у двір, але вийти з замку не змогли. За сто років через тюрму пройшло 19.700 в’язнів, з них 2000 загинуло. Тюрму закрили тільки 1896 р. з нагоди святкування тисячоліття приходу угорців до Європи. Коли 1805 р. виникла загроза захоплення Наполеоном Буди і Пешту, історичну корону угорських королів перевезли на зберігання до Паланку, де вона перебувала три місяці. А 12 липня 1847 р. замок відвідав класик угорської поезії Шандор Петефі – проїздом до своєї нареченої, що жила в с. Бадалово під Береговим. Після кількох десятиліть руйнування Паланку чеські власті 1922-26 р. відбудували його і перетворили знов на казарму. У 1950-70-х тут була школа механізаторів, потім курси для голів колгоспів, далі – ПТУ. Реставрацію замку почато 1971 р. силами львівських фахівців, але не надто вдало. 1980 р. у Паланку відкрито невелику краєзнавчу експозицію. 1991р. музей набув статусу окремої господарської одиниці. 1993 р. пам’ятка перейшла на баланс міськвиконкому, котрий почав реставрацію заново. Особливо активно вона здійснювалася на початку ХХІ ст. І сьогодні ми з Вами маємо можливість милуватися відтвореними пам’ятками історії.

Команда «MunkachBand»:

«Художник — не професія - це доля. Досліджуємо! »

"Художник – людина, яка пише те, що можна продати. А хороший художник – людина, яка продає те, що пише".  Художник - це творча професія. І сьогодні ми командою «MunkachBand» в цьому впевнилися, зустрівшись з талановитим  художником Юрієм Улинцем в історичному  замку «Паланок»! Ми зачаровано  спостерігати за    роботою художника. Він  займався вираженням ідей, думок і почуттів найрізноманітнішими способами, а в класичному розумінні засобами вираження були сьогодні  фарби і полотно. Найбільшою стихією митця є пейзажі. Тут широкий політ для творчої фантазії. Наш художник любить літо, осінь і зиму - в його палітрі яскраве різнобарв'я, що не тьмяніє століттями фарби. Приваблювали нас і картини стародавнього замку або пейзажі сакурових вулиць. Все це створили вмілі і талановиті руки професійного художника.  Художник - це представник вільної професії. Для того, щоб стати професійним художником, перш за все, потрібно мати талант. Проте одного лише таланту недостатньо, треба ще багато вчитися і постійно працювати. Необхідно знати історію мистецтв, відповідну термінологію, техніку і матеріали, вміти робити ескізи і замальовки. Художник бачить світ по-особливому — через національну призму буття. Сьогодні ця професія користується високим попитом. Художник повинен мати відчуття композиції і кольору, вміти аналізувати і синтезувати. Він повинен вміти економно і раціонально використовувати ресурси. Це стосується як вибору засобів і матеріалів для роботи, їх використання і зберігання, витрат матеріалу і обліку робочого часу, так і організації роботи інших людей і управління ними.  Роботі художником сприяють такі риси характеру як: творчі здібності, візуальна пам'ять, самобутнє бачення світу, умілі руки, точність, послідовність, логічне мислення і готовність до навчання.

Ми команда «MunkachBand» запрошуємо туристів та гостей нашого міста отримати естетичну насолоду та радість від картин  нашого художника і обов’язково  придбати і собі на згадку про наше чудове місто!